Подаємо деякі особливості використання трав в практиці українців.
А саме: чеберць,осот,ліпник,хвош польовий,нехворощ (вербена) ,бешизник (вороняче око), барвінок,васильки,бузина,вільха,часник,терен,калина,ясен,розрив-трава,звіробій (плакун-трава, іванове зілля, святоянське зілля, божа крівця).
Чебрець
Дим чебрецю приносить у дім добробут та матеріальне благополуччя. Було поширене ворожіння на чебрецевому димі. В вогонь вкидали свіжий чебрець і старвили певне запитання. Коли дим стелився – відповідь на питання звучала як «ні», коли ж тягся догори –«так».
Осот
Сприяє торгівлі, а також викликає у всіх до того, хто його носить, шану та повагу. Проте осот вважається чортовою травою, яку нечистий розсіває на шкоду людям.
Ліпник
Вплетений у волося ліпник забезпечить тій, що це зробить, великий вибір кавалерів, бо липнути вони будуть так, як ліпок до голови.
Нехворощ (вербена)
Використовувалась у любовній магії, але для того її потрібно було так викопати, щоб на небі не було ні сонця, ні місяця, обвівши навколо себе захисне коло свяченим ножем чи свяченою крейдою чи, на думку В. Жайворонка, золотим або срібним предметом, інакше її сила могла бути втраченою.
Бешизник (вороняче око)
Символ вічності. Вірили, що має стосунок до бешихи – шкірних захворювань, що дають симптоматтичне почервоніння шкіри. Казали також, що коли проковтнути ягоду воронячого ока, то цілий рік не буде чиряків. Проте застерігаємо від подібних експериментів з огляду на отруйність цієї рослини.
Барвінок
Символ безсмертя, краси, дівочої вроди і цноти. Дівчина, яка до весілля втратила цноту не мала права одягти барвінковий вінок, бо таким чином, за повір'ями, могла накликати на себе нещастя у шлюбі та дітонародженні. Барвінок – приворотне зілля, використовується в народній медицині, ліки від серцевих хвороб тощо.
Васильки
Використовували для лікування від бешихи, епілепсії та жовтяниці. У васильках купали дітей. Вірили, що вмивання у воді із василькаим подарує вроду. Ось що розповідає про васильки Марко Грушевський: «Тай було ж таки так з нашою Ваською, як не було у неї довго циган [місячних – Л.М.]. Трохи не вмерла. Та дізнались способу, як щоб стали в неї цигани. А Наталка чуть таки не пропала: мучить ся а животом тай мучить ся. Та приходить її мати до нас, – а в нас було вже це лихо і вона знала про його – і просить поратувать. Ми їй і дали чирвоних васильків, а намисто справжнє було і у неї. От вона намняла тих васильків та забрала аж троє справжніх на-мистів, обмила їх у воді та з водою тію змішала пойняті васильки Та як напилась, то на другий день як почало з неї лить ся, так думала, що й кров'ю зійде».
Бузина
Вважалась нечистою рослиною, бо на ній, за перказами, повісили святу Варвару. У ній живе нечистий, і, щоб його зайвий раз не турбувати, у бузинники без особливої потреби не ходили. Бузину не можна викопувати, на місці бузинника не можна ставити хату (чорти будуть товктися). В городі бузину можна виполювати лише сапою, змащеною салом (чорт боїться свині і, відповідно, сала?). Гілку бузини носили при собі у Вальпургієву ніч. На бузині замовляли від напасті, для сміливості тощо. Гілки з бузини часто використовували як оберіг, а бузинові сопілки мали, за повірями, чарівну силу.
Вільха
Колір соку вільхи – червоний. Через це виникло асоціювання його із кров'ю. Так, побутує легенда, що коли чорт створив вовка і після ряду невдалих спроб його оживити звернувся про допомогу до Бога, то новостворений вовк одразу ж кинувся на чорта і відкусив йому п’яту (безпятий Антипко), а кров бризнула на вільху, що недалеко росла, і з тієї пори її сік отримав червону барву. Проте щодо негативної семантики рослини, що несе в собі чортову кров, сказати не можемо нічого.
Часник
Для того, аби часник був міцнішим, гуцули радили поливати його кровю забитої гадюки і вірили, що нечищений часник має сильніші лікувальні та охоронні властивості. Споживання нелущеного часнику захистить від блуду.Також за допомогою часнику, покладеного на кутики різдвяного стола можна пізнати відьму. Напередодні Івана Купала часником натирають вим’я корови, аби убезпечити її від відьом. Цікаво, що часник був обов’язковим компонентом весільного вінка.
Проте на центральній Україні ставлення до часнику було діаметрально протилежним. «Часник походить із зубів баби-чаклунки. Коли померла ця баба […] і її поховали, й коли згодом у неї випали зуби в могилі, то з цих зубів і виріс часник, через що його гріх їсти. Хто наїсться часнику, тому впродовж дванадцяти днів гріх ходити до церкви: він молитиметься не Богу, а лукавому, і від цієї людини відступиться янгол його на дванадцять днів ( а хто наїсться цибулі, то від того янгол відступиться на десять днів). Особливо не годиться їсти часник проти ночі: хату, в якій хто-небудь наїсться часнику, янгол оминатиме за дванадцять дворів»
Часник клали під скатертину на Святий вечір, аби відганяв усе лихе від святкових страв. А на Поділлі цей часник зберігали і у випадку викрадення якогось майна мастили серце церковного дзвона, вірячи, що після цього злодій якимось чином сам себе виявить.
Терен
Терновий вогонь – вогонь від запалених тернових дров – мав сильну магічну дію, що полягала, в основному в очисній та захисній дії. Спалюючи відьом та упирів у вогонь обовязково додавали тернового гіляччя. Можливо це повязано із Тим, що тернові хащі надзвичайно важкопрохідні, і спалюючи «ворога» у терновому вогні, вірили, що назад йому буде важко повернутися, оскільки не пустить терен. В казці віроломних «Старших братів розірвали кіньми, а потім спалили на терновому вогні» .
Проте апокрифічні народні пісні про ходіння Богородиці повідають про те, що терен, як і осика не поклонилися їй, за що «а прокляте терне бодай єсть кололо /До суду судного, до віку вічного».
Калина
Символізувала дівочу цноту. Подекулди й досі, як символ цноти нареченої, гостей на весіллі пригощають горілкою з ягодами калини. В більшості весільних коморних пісень йдеться про зрубування калини, збирання ягід калини молодим хлопцем тощо, що має означати втрату цноти нареченною:
Ізсікли калиноньку, зрубали,
Уже нашу дівоньку звінчали…
Січана калинонька, січана,
Вже ж наша Марусенька звінчана.
В казках на калиновий кущ перетворюється вбита сестрою дівчина, або страчений братами хлопець, і завдяки сопілці, вирізаної із нього, люди дізнаються про злочин і карають винних.
Ясен
Вірили, що ясеновий сік та попіл чарівним чином впливають на зміїїв, паралізують їх, позбавляють волі тощо. Предки сучасних поляків знали світле божество на імя Ясен. Якщи пригадати, що змій – хтонічна, демонічна тварина, часто взагалі просто втілене зло, то стає зрозумілим що в цьому повірї про ясенивий сік криється мотив змієборства. Я. Головацький польського Ясена тим же богом. Що й наш Перун, який, як відомо. Відзначався войовничістю.
Розрив-трава
Має здатність розкривати всі замки. Здобути її можна, знайшовши гніздо дятла і затуливши вхід до нього. Дятел, аби пробратися до гнізда, обов’язково принесе в дзьобику розрив-траву і таким чином здолає перешкоду. Найбільше, що може зробити розрив-трава – розкрити двері між світом живих і померлих, тому кажуть, що іноді її шукають мерці, які не нажилися на світі. Цікаво, що подібні згадки про зв'язок дятла і розрив-трави зустрічаються ще у Плінія. Вріили, що знає розрив-траву і черепаха і так само, як і дятел, може її принести.
Звіробій (плакун-трава, Іванове зілля, святоянське зілля, божа крівця)
Корінь звіробою вважався оберегом. Особливо сильним вважався синій звіробій (ісоп). В. Жайворонок у праці «Знаки української етнокультури» наводить таке замовляння на плакуні « Плакун, плакун! Плакав ти довго і багато, а виплакав мало. Нехай не котяться твої сльози у чистім полі, не розноситься твоє виття по синьому морі. Будь ти страхітливим злим бісом, напівбісом старим відьмам київським. А не дадуть тобі покорища, втопи їх в сльозах; а як утечуть від твого позорища, замкни в ямі пекельній. Будь моє слово міцне і крепке. Вік віком!» [знаки етнокультури, 241].після цього корінь звіробою, підвішений на червоній нитці ставав оберегом на цілий рік. Для того, аби замовлений корінь звіробою набув чарывної сили, його потрібно було викопати, не використовуючи для цього ніяких металевих предметів в ніч на Івана Купала.
