Ви тут: Home Україна і незалежність Без категорії В ніч з 14 на 15 липня 2011р. було убито відомого мольфара Михайла Нечая.
22 | 05 | 2012
На цьому сайті
Свята Наша Спадщина
Цікаві сайти

В ніч з 14 на 15 липня 2011р. було убито відомого мольфара Михайла Нечая.

Деталі
Останнє оновлення: П'ятниця, 18 травня 2012, 09:55
Опубліковано: П'ятниця, 15 липня 2011, 10:43
Автор: Доброслав Тарас Гірак

Данило Нечай. Мольфар, цілитель, українецьМихайло Нечай був єдиним  відомим мольфаром Карпат, жив у Верхньому Ясенові Верховинського району на  Гуцульщині, по сусідству з горами, порослими смереками, й полонинами з запашними травами, за бурхливою річкою в простій хатині.

Він міг  лікувати недуги та передбачати майбутнє, причаровувати дівчат і багато іншого. До нього приїжджали за допомогою люди з усього світу,  багато хто з vip-персон політики в Україні.

 

Михайло Нечай твердив, що він є білим (сонячним) магом і розповідав, що є в Карпатах і чорні (місячні).   Одні  більше звертаються(практикують) з Правою, другі - більше з Навою, але всі працюють в одному полі - люблять свій край,його природу, народ -Рід, хоча мають і суттєві відмінності.

Крім мольфарства, Михайло Нечай відомий ще як "градівник".

У вересні 1989 року, напередодні Першого фестивалю "Червона рута", присвяченого пам'яті Володимира Івасюка, діда Михайла запросили у Чернівці для того, щоби розігнати дощові хмари, які перешкоджали проведенню свята, і забезпечити сонячну погоду. Як результат, сім днів у місті, була безхмарна погода. Дощ пішов тільки тоді, коли дід Нечай поїхав додому.

Про Михайла Нечая у вікіпедії.

У березні 2010 року Нечай отримав звання Заслуженого працівника культури за більш ніж сорокарічну роботу керівника народного аматорського ансамблю дримбарів Струни Черемоша.

В НІЧ З 14 НА 15 ЛИПНЯ 2011Р. БУЛО УБИТО ВІДОМОГО МОЛЬФАРА МИХАЙЛА НЕЧАЯ

Створений фільм студією "Ієрогліф" в 2007 році  «Мудрість карпатського мольфара», де є живе спілкування з одним з останніх представників карпатського шаманізму, 77-річним мольфаром Михайлом Нечаєм. (Фільм складається з 12 тем:  1. Хто такий мольфар  2. знаряддя мольфара     3. Ворожба  4. дримба  5. Мольфарство 6. демонологія  7. очищення 8. Таємне і явне  9. перевтілення  10. трави  11. духовність  12. Пророцтво ). Через 2 роки відзнятий другий фільм.

Стара хата

Старий змужнілий дім.
Ніч. Чорногора.
Ні шороху довкола
В покої тім нічнім.
Тривожний подих

Тягарем на серці стигне.
Крок смертельний
Все ближче,
Все лине та лине.
А сивий мольфар –

Хранитель магії чар,
Пригнічений, доживав.

Не передав він дару –
Обраному святий алатар.
Осиротілі стіни.
Їх привид наганяє страх.
Вітрами дикими

В просторах неозорих
Розвіявся старого прах.

(Олександр Сікура / Печерник)

Про вбивство Михайла Нечая інтернет видавництву paralleli повідомив начальник Центру зв’язків із громадськістю Василь Гультайчук: з самого ранку мольфар приймав людей. В 6:50 в міліцію надійшло повідомлення, що мольфар виявлений вбитим ножем у себе вдома. "Після того як від нього вийшла людина, решта людей чекали на виклик. Однак Нечай довго нікого не кликав",- пояснив Гультайчук.

 

Варто мабуть задуматись - на протязі  останніх 2 років в Україні ведеться наступ  певних сил в Україні, зокрема християнських конфесій   - руйнація капищ, кумирів у Запоріжжі, Нікополі, Києві та інших містах, демонтаж зображень українських Богів сучасною владою.

Після того,як  влада в Україні не тільки не реагує на подібні випадки (так як злочинців не покарано)- стали можливими випадки застосування вогнепальної зброї (як у Києві представниками УПЦ МП), а зараз - вбито людину, відомого мольфара, українця, який основою свого життя мав Рідну Землю, Природу, Нарід.

Чомусь дивно, що майже у всіх повідомленнях про це страшне, резонансне вбивство відомої не тільки в Україні, але і за її межами незвичайної людини - інформація акцентується на "вбивці-шизофреніку", якщо взагалі подається.

До того, на похоронах не було телебачення, лише 2 репортери, на було хоча б тих представників політики, яких вилікував мольфар Нечай.

Чомусь не береться до уваги очевидний, кричущий факт-  вбивця був фанатичним послідовником якоїсь християнської церкви (у нього в наметі знайшли багато християнської літератури- він тягнув це з собою в гори).

У статті ua.korrespondent.net  "Підозрюваний у вбивстві Нечая назвав відомого мольфара язичником" (16.07.2011) є повідомлення керівника прикарпатської міліції Василя Варцаби:

"Відповідно до свідчень затриманого, він убив Нечая за те, що той не сприймає і не поважає обряди і норми традиційного християнського віросповідання, а є язичником. Протягом двох днів підозрюваний і мольфар спілкувалися на цю тему. Перед вбивством, як зізнався затриманий, він всю ніч молився і, як він каже, "Бог дав йому дозвіл покарати зло".

Хто вбивці "вклав в голову" ненависть до "язичників", що привело аж до вбивства?

Яка конфесія, - всупереч самому християнському вченню,  проводить в Україні політику реліігійної нетерпимості, більш того- переслідування послідовників споконвічного світогляду Українців-Русинів, т.зв. українського "язичництва" - рідної віри?  Ми маємо вже багато фактів такої нетерпимості.

Це вбивство привело до великої втрати українським народом - не стало можливо, останнього карпатського хранителя споконвічних традицій, світогляду українців-русинів.

Мольфар Михайло Нечай не приховував, що він наполовину язичник - пропагандував, що християнська релігія занепаде і запанує язичницька Рідна Віра -  і мав великий авторитет не тільки у місцевого населення, але й в Україні і за її межами.

І за це його вбито, тобто- із-за любові до Природи, до свого народу, до його традицій, духовних, релігійних переконань.
Чи український народ-етнос, українську мову, світогляд і споконвічну його релігію  захищає держава, яка є на нашій землі, политій тисячоліттями кров'ю наших Великих Предків?

Чи живемо ми в українській, чи в цивілізованій державі?

 

Похорон Михайла Нечая відбувся у неділю, 17 липня 2011 року.

 

За день до похорону, попередній президент України В.Ющенко попрощався з мольфаром Нечаєм.

 

Похорон пройшов за всіма закарпатським традиціям, з трембітами і ходою.
В селі є єдина церква, що належить УПЦ Московського патріархату, тому родичі  Михайла Нечая для поховання запросили відповідно представника цієї організації.  На похованні від самого початку до його закінчення були присутні і представники Рідної Віри Українців,хоча  не проводили обряду поховання, шануючи усталені традиції, так як не було запрошення  на те від родичів мольфара.
 

Похорон мольфара Михайла Нечая. Верхній Ясенів, 17.07.2011

Представник "Об'єднання Рідновірів України", голова громади Червона Русь" (м.Львів) Доброслав Гірак очолював похоронну процесію, в якій приймало участь біля тисячі людей, від дому мольфара Нечая до кладовища. Під час ходи сумно трембітали три трембіти.

Похорон мольфара Нечая

Дивним є те, що на похованні,яке є наслідком резонансного по усій Україні і за її межами незвичайного вбивства - не було представників телебачення, преси (лише двоє репортерів). На даний час інформація з поховання в інтернеті не є об'ємною, а фото- не вдалось віднайти.

З повідомлення  molbuk.com

"Вчора вранці, 17 липня, у селі Верхній Ясенів Верховинського району ховали найвідомішого в Україні мольфара, 81-річного Михайла Нечая.
На похорон прийшло півтисячі людей, розповідає сільський голова Верхнього Ясенева Дмитро Мартищук.

- Були не лише мешканці села, а й люди з усієї України і навіть з-за кордону, - каже Дмитро Мартищук. – Прийшло і керівництво району. Усі плакали… Михайло Михайлович був дуже доброю людиною, гордістю усієї України.
Михайла Нечая в останню путь одягнули у сірий костюм та вишиту сорочку. Біля Будинку культури процесія на кілька хвилин зупинилася. У цей час звучали тужливі звуки дримби – так прощалися зі своїм вчителем учасники ансамблю дримбарів «Струни Черемоша».

Михайла Нечая поховали на сільському цвинтарі поряд зі старшим сином Іваном, який помер від раку."

 

Інформація щодо вбивства мольфара Нечая

 

23.07.2011

 

Міг хмари розігнати, думки людей читати... стаття в газеті "Високий Замок")

Із власних джерел «ВЗ» стало відомо, що Нечая убив 33-річний Павло Семенов. Ні друзі, ні сусіди Павла, ні викладачі одного з львівських університетів, де він вчився, не помічали у хлопця відхилень. Про те, що Павло психічно хворий, кажуть вони, дізналися, лише коли студент убив якусь жінку.
Лікарі визнали його хворим на шизофренію, отож неосудним. На 12 років Павла запроторили на лікування у медзаклад закритого типу у Дніпропетровську. Виписали його звідти незадовго до вбивства Нечая.

 

Мольфар передчував і чекав у той день смерті (подробиці резонансного вбивства) (www.expres.ua)

Часто дiдо Нечай казав, що знає час своєї смертi. "В останнi мiсяцi життя старенький, замислившись та дивлячись на гори, тихо казав: "Уже моя свiчка догорає", -- розповiдають сусiди, в яких знахар купував молоко. Але чути такi слова вiд 81-рiчного односельця не було дивиною.

"Якби знаття, що вiн так свою смерть пророкував!" -- бiдкаються
мiсцевi гуцули. Про те, що, можливо, й справдi Михайло Нечай вiдчував свiй останнiй день, свiдчить i те, що перед убивством вiн одягнув бiлу сорочку, поголився й загадково так усмiхався. Хоча зазвичай мольфар приймав вiдвiдувачiв у звичайнiй повсякденнiй сiльськiй одежi

 

18.07.2011

Відповідно до свідчень затриманого, він убив Нечая за те, що той не сприймає і не поважає обряди і норми традиційного християнського віросповідання, а є язичником. Протягом двох днів підозрюваний і мольфар спілкувалися на цю тему. Перед вбивством, як зізнався затриманий, він всю ніч молився і, як він каже, "Бог дав йому дозвіл покарати зло".

16.07.2011

 

 

 

Мотив вбивства мольфара Нечая - нетерпимість вбивці  до релігійних поглядів Михайла Нечая, що Михайло Нечай був язичник.

 

 

Мольфара Нечая вбито за те, що той не сприймає норми традиційного християнського віросповідання, а сповідує язичництво...

 

 

"Вночі вбили відомого мольфара Михайла Нечая"

 

 

 

Статті, інтерв'ю з Михайлом Нечаєм.

 

 

 

Відео з мольфаром Нечаєм

 

Фільм "Мудрість карпатського мольфара" (повна версія)

 

У Карпатах живе останній мольфар  HTK репортаж

 

 

Монологи. Мольфар. Андрій Михайлик.

 

Карпатський мольфар Михайло Нечай розповідає про дримбу

 

 

Про мольфара Нечая

 

 
Родовіда. Родолюбіє
Рідна Віра Українців
Держава Роду Нашого
Сучасний світ. Людство
Релігії у світі
Ми - Українці !
ljud305.jpg
Свята наша земля
pryr71.jpg
Нове на сайті

Українські рідновіри - органічна частина української нації

 Війна, що ведеться проти українського народу в його державі Україні, за яку боролись сотні поколінь нашиих Предків  -  все більше починає проявлятись - і очевидно, вступає в свою завершальну фазу.

Ми всі сьогодні є свідками і із-за своєї бездіяльності у великій мірі є співучасниками  етноциду, лінгвоциду українців, розкрадання духовної, історичної, матеріальної  спадщини нашого Роду.
І того, без чого неможливе саме життя народу - святої нашої землі, Вітчизни.

Ми спостерігаємо, як  в середовище сповідників звичаєвого, автохтонного українського світогляду (релігії) - що є  ще лише є в процесі становлення - вмонтовуються різні чужинські, а часом шкідливі, провокативні і  навіть злочиині світоглядові конструкції, декларації, спонукання, особи чи організації. 

Хто підриває Україну?

В Україні почалсь війна? 
Ми маємо підтверждення на кожному кроці, що невидима війна ця ведеться  з початку "незалежності".
Можливо, ця війна цими історичним вибухом проявляється  і вступає в остаточну фазу, де український народ, безвладний, пограбований, вимираючий  - планується бути витіснений, як в Палестині, з його землі.
 

Ліки під назвою картопля


 

Завдячуючи юшці Гіппократа – звичайному картопляному відвару в усі часи виживав наш народ. Теперішній час не виняток, адже є оселі, в яких та страва сьогодні одна з головних.
 
 
 
А картопляні повоєнні млинці, про які розповідають старші люди, лушпиння цього овоча, за яке в штучні голодівки люди навіть билися. Однак рятувала нас картопля, про яку сьогодні кажуть, що вона — чужа й невластива для нашого етносу культура. Чи це так?
Звісно, ні. І бодай один неврожайний рік, а таке трапляється один раз приблизно на десять років, і людина починає сумувати за звичним і справді улюбленим овочем.
Картоплі, навіть, анафему оголошували. Проте варто усвідомити, що і сьогодні багато хто не знає особливостей цієї городньої культури. Ще в 1630 році парламент Франції заборонив вирощування картоплі. Ті, що її висаджували, змушені були платити в державу великий штраф. Щось схоже українці мають сьогодні з маком. Та все ж таки селяни пристосовувалися і потайки вирощували бараболю. Проте самі боялися її вживати, оскільки про картоплю Європою котився поголос, що це отруйна рослина.
Чому? Історія цього інциденту досить проста. У всьому, виявляється, були винні інки — плем’я в середньовічному Перу, яке з помсти своїм європейським колонізаторам підсувало на їхні вимоги позеленілі, тобто отруєні соланіном бульби. Переказують, що одна з таких бульб потрапила до столу одного попа-місіонера і викликала в нього розлад та біль в шлунку.
Отож навколо картоплі було зчинено істеричний галас, попи почали називати її “чортовим яблуком”, яке нібито спокусило Адама і Єву на гріх. А згадана заборона французького парламенту щодо цього овочу виникла саме як реакція на ту дію церковників.
Ситуація з картоплею була врятована. Приблизно через півтора століття, коли Антуан Огюст Пармантьє, палкий прихильник картоплі (бо, перебуваючи в полоні, врятувався нею від голодної смерті), талановитий аптекар та природознавець ціною хитрощів та неабияких зусиль зацікавив картоплею французького короля Людовіка ХVI. Спочатку Пармантьє, який був лікарем королівської сім’ї, подарував королю букет білих квіток картоплі. Вони так сподобалися Людовіку ХVI, що одну з них він навіть приколов у петлицю й пішов з нею на бал.
А в Росії старообрядці-церковники й заможні хазяї, підтримуючи французів, які видали указ про заборону картоплі, казали про цей овоч: “Картопля родиться з головою і очима на подобу людини, тому їсти цей плід, значить їсти людські душі”. Звісно, з часом ставлення до картоплі в Росії стало іншим, у відповідь на зміну ставлення до овоча у Франції.
В Україні картопля спочатку з’явилася у Харківській, Полтавській, Катеринославській губерніях, а вже в 1742 році її садили у Волинській, Подільській, Київській губерніях.
 
КАРТОПЛЯ  – ЦЕ ЛІКИ
Та вся суть у тому, що люди, споживаючи картоплю, потихеньку відкривали в ній велику кількість цілющих властивостей. А тому з повним на те переконанням можна сьогодні говорити про картоплю як про надзвичайно цінну лікарську рослину. Краплина по краплині накопичувався народний досвід, який Георгій Бульботко описав на десятках сторінок. Отож з лікувальною метою використовують майже всі “органи” рослини: бульби, стебла, листя, квіти і квітковий пилок. Та найширшого застосування у лікуванні різних хвороб набули саме бульби. Найпоширеніше використання бульб у народній медицині. Це лікування запалень верхніх дихальних шляхів, сильного сухого кашлю, хвороб горла, вух, носа (ангіни, ларингіти, риніти, фарингіти) і гайморити. Здійснюється воно методом вдихання пари щойно зварених дрібних бульб “у мундирах” і розім’ятих до густої маси. Нахилившись над посудиною, накривають голову рушником чи ковдрою, вдихають пару носом і ротом впродовж 10-15 хвилин. Завдяки чому картопля лікує? Виявляється, вона містить у собі сіркові й фенольні сполуки, а також продукти розпаду соланіну (отруйної речовини, що свого часу скоїла переполох в Європі), які згубно діють на мікроби і сприяють притоку крові до уражених місць.
При простудах і бронхітах, коли саднить у грудях і чути хрипи, а вночі мучить затяжний кашель, допомагає компрес і з 2-3 неочищених щойно зварених і потовчених картоплин, однієї столової ложки порошку гірчиці та стільки ж олії. Цю масу перемішують, висипають у марлевий мішечок, кладуть на груди, прив’язують теплою хусткою і лягають у ліжко. Компрес знімають вранці.
Сік картоплі — онкологічний засіб. Є дані про те, що сік картоплі згубно діє на ракові клітини, сприяє виведенню радіонуклідів і важких металів з організму людини. Але сік треба вміти правильно приготувати. Для цього беруть 2-3 середнього розміру картоплини без паростків і позеленілих ділянок, добре вимивають, краще з милом і щіткою, видаляють вічка і, не очищуючи від шкірки, труть на тертушці чи пропускають крізь соковитискач або м’ясорубку. Одержану масу кладуть на чисте полотно чи подвійний шар марлі і вичавлюють сік. Із 100 грамів бульб одержують 50 грамів соку. Вживають сік лише свіжим. Для його приготування перевагу віддають бульбам з червоним чи рожевим забарвленням шкірочки, у цих коренеплодів майже в півтора рази більше, ніж у білошкірих, Р-активних речовин, яким властива протизапальна та інша цілюща дія. Вчені довели, що в картопляному сокові міститься багато органічних кислот, які переважно нейтралізовані цукрами чи катіонами, і знаходяться у вигляді солей. Майже половину сухого вмісту картоплі припадає на калій. Отож, вживаючи картопляний сік, ми насичуємо організм калієм, що сприяє швидкому виведеню радіонуклідів та різних отруйних речовин.
 
НА П’ЯТИЙ ДЕНЬ ЛІКУВАННЯ ЗНИКАЮТЬ СИМПТОМИ ГАСТРИТУ
Такі захворювання, як гастрити з підвищеною кислотністю шлунка, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, як відомо, потребують ретельних обстежень, тривалого часу лікування, дорогих ліків. Проте позбутись їх можна зовсім безкоштовно за допомогою картопляного соку. Отож, схема лікування така. При названих вище хворобах і для зниження секреції підшлункової залози вживають по півсклянки чистого соку тричі на день перед їжею впродовж трьох тижнів. Дозу соку можна поступово збільшити до 200-250 грамів, а тим, у кого підвищена кислотність – до 400 грамів на добу. При перших двох захворюваннях до картопляного соку бажано додавати столову ложку синюхи блакитної (6-8 грамів сухої трави на склянку окропу). Поліпшення самопочуття зазвичай спостерігається на п’ятий день. Призначають таким хворим і профілактичне лікування. Це двотижневі цикли вживання соку по 200 мг на день навесні та восени. Якщо є шлункова кровотеча, сік має бути охолодженим.
 
 
НАЙНАДІЙНІШИЙ ЗАСІБ ЗЦІЛЕННЯ ВІД НИРКОВОКАМ’ЯНОЇ ХВОРОБИ
Для зцілення цього дуже складного захворювання польські народні лікарі винайшли досить простий засіб. З бульб із гладенькою шкіркою, неушкоджених шкідниками і хворобами, вирощених без застосування пестицидів, знімають лушпиння, заливають одним літром води і варять до розм’якшення. Відвар зливають, проціджують і п’ють по півсклянки 2-3 рази на день перед їжею. Як розповідає польський народний цілитель В.Попшенцький, це найнадійніший засіб для лікування нирковокам’яної хвороби.
 
КАРТОПЛЯНА ОТРУТА ЛІКУЄ
У нормальних бульбах картоплі зовсім небагато отрути, всього 0,002-0,2% соланіну. Він поліпшує смак бульб, зміцнює помірний тонізуючий вплив на організм і при правильному зберіганні картоплі не є загрозою для здоров’я людини. Однак коли бульби тривалий час перебували на світлі або росли на поверхні грунту і мають механічні пошкодження, посилюється синтез соланіну (до 200-400 мг/кг), вони набувають зеленого забарвлення, гіркі на смак. Такі бульби здатні викликати отруєння у людей, яке характеризується нудотою, задишкою, прискореним серцебиттям, судомами, а в тяжких випадках втратою свідомості і навіть смертю. При своєчасній медичній допомозі ці симптоми припиняються. Коли з таких бульб зняти шкірку і зварити їх, соланін розкладається майже на 80%. Тому отруєння людей трапляється рідко, частіше страждає худоба. У невеликих дозах соланін посилює діяльність серцевого м’яза. Препарати, виготовлені з нього, використовуються при цукровому діабеті, вони мають також протиалергічну протизапальну дію. Народні цілителі мали успішні випадки зцілення соланіном таких захворювань, як набряк Квінке, кропивниця, виразкові стоматити та гінгівіти.
Вченими також було встановлено, що соланін має антибіотичні властивості. Він пригнічує життєдіяльність багатьох грибків, які спричиняють мікози, а також вбиває золотистий стафілокок. У великих кількостях соланін, звісно, сильна отрута. Тому у жодному випадку, навіть при загрозі голоду, не можна вживати позеленілі коренеплоди картоплі. І ще одне застереження. Вчені кажуть, що картопля має здатність досить швидко втрачати свої поживні властивості. Наприклад, у перші три місяці зберігання бульби втрачають 30-50% вітаміну С, за півроку ці втрати складають 50-70%. При підмерзанні картоплі аскорбінова кислота розкладається майже повністю.
До речі, при приготуванні страв з картоплі може втрачатися до 80% вітаміну С. Аби його зберегти, картоплю слід кидати у киплячу воду, краще варити її “в мундирах” або пекти.
Треба знати, що картопля містить цілий набір високоцінних вітамінів: В, В1, В2, В6, РР, К, Н1. Зрозуміло, що всі вони руйнуються, якщо картоплю зберігати аж до нового врожаю. Тому доречно було б видати бодай усний “указ” про те, що картоплю слід вживати не більше півроку, тобто до лютого-березня...
 
 
http://ukrgazeta.plus.org.ua/article.php?ida=1741
 
Тетяна ОЛІЙНИК

Д-р Иван Митев (Шегор Рассате). Произходът на българите –схващания, теории и доктрини / Походження болгар, концепцій, теорій і доктрин

Стаття Шегора Расате (Иван Митев - на болгарській мові)  "Походження болгар, концепцій, теорій і доктрин" мовою оригіналу і переклад на українську мову засобами перекладача google   

Куєвда Володимир Терентійович

26 січня 2010 року пішов у вічність талановитого науковець, борець за духовне відродження України Куєвда Володимир Терентійович. 

 

Куєвда В. Міфологічні джерела української етнокультурної моделі: психологічний аспект. Монографія.

У книзі Куєвди Володимира Терентійовича на широкому фактичному матеріалі розглядається психологічна природа міфологічних джерел становлення української етнокультурної моделі. Методами історико-психологічного, порівняльного аналізу розкриваються важливі аспекти міфологічних образів та особливості їхнього опредмечення як основи традиційної символіки.

 

Милиардер-патриарх РПЦ МП Гудняев ("Кіріл")

ВІдео про обличчя християянської цекви - патріарха  Рускої ортодоксальної церкви (новітня назва "Русская Православная Церковь") Гундяева ("Киріл") з відкритих джерел. 

Микола Пономаренко: “Інтернет-крамниця КОЛОС є прикладом української етно-мережі!”

Українa має дві найбільші культурно-історичні “вежі”, – одна є “вежою” добра, а інша є “вежою” зла.

 

Закон“Про доступ до публічної інформації”. Практичні питання

Статті Оксани Ващук ( програмний директор центру „НАШЕ ПРАВО”) на тему народовладдя. надані в її блогзі в кінці 2011 року, опубліковані в "Громадський портал ЛЬвова"
Статті, дотичні до теми
Найбільш переглянуті статті
Категорії статей
Канали новин
Свята Українців. Великдень

ВЕЛИКДЕНЬ – величне свято НАШИХ ПРЕДКІВ – УКРАЇНЦІВ – ОРІЇВ – РУСІВ

ВЕЛИКДЕНЬ – одне з найвизначніших народних Свят, яке впродовж багатьох тисячоліть займає на території України серед Календарних Свят Наших Предків одне з найпочесніших місць. Витоки цього Свята сягають глибини не віків, а тисячоліть. І хоч походження Свята стерлося в людській пам’яті, його календарно-обрядові особливості дозволяють осягнути витоки виникнення та етапи розвитку в часі.

ПОЖЕРТВА ДЛЯ РАХМАНІВ-БРАХМАНІВ

Одним із найцікавіших старожитніх великодніх обрядів в українців, втрачених у сучасній календарній традиції, було жертвоприношення шкаралущі з великодніх яєць, яке адресувалося персонажам народної міфології – Рахманам.
Цим персонажам було присвячено і спеціальне свято народного календаря – Рахманський Великдень.

ОБРЯД СВЯТА ВЕЛИКОДНЯ (м.Вінниця «Вінець Бога»)

Обряд Свята Великодня, що проводився головою громади "ВІнець Бога" Велимиром Піхотою у м.Вінниця у 2009 році.

Великдень Душі (Олесь Фисун)

Відлютували цьогорічні холоднечі, й морок довгої зимової ночі поволі розтопив світло Сонця Ясного. Під благодатним теплом його оживає Матінка-Земля і все на ній суще.

Весняне рівнодення. Великдень

Весняне рівнодення здавна є важливим моментом – ключовою точкою всього кола-року. Це було і початком року, і початком дії “закону”-“порядку”, яким тоді сприймався рух Сонця у колі зодіаку і найвищим святом входження Сонця в перше (головне в той період) сузір’я зодіаку – саме тоді починалося весняне рівнодення.
відео: Свята Українців

Відео: Великдень

Надаємо відео про Великдень - свято, яек багато тисячоліть відзначає український нарід.

All Rights Reserved © 2012
Designed by ridnavira.org