Переписи населення в Україні: карти, цифри, міфи та їх спростування

Деталі

Створено: Четвер, 08 грудня 2011, 18:10

Опубліковано: Четвер, 08 грудня 2011, 19:10

Автор: Ігор Дудник

Чому Сталін скасував перепис 1937 року? Скільки українців було у Львові "за поляків"? Які області русифікувались якнайсильніше? Чи була насильницька українізація? Ці та інші дражливі, майже політичні, питання - у матеріалах обліку населення від 1897 до 2001 років.

Перший повноцінний перепис населення, що проживало на території України, відбувся у січні 1897 року. Це був 

"Перший загальний всеросійський перепис населення", який охопив українську людність, що знаходилась у межах Російської імперії.

Українці, котрі проживали на території Австро-Угорської імперії, були переписані у 1900 році.

Всього з 1897 по 2001 роки на нашій території відбулося 13 переписів населення:

• 1897 Російська імперія
• 1900 Австро-Угорська імперія
• 1926 Радянський Союз
• 1930 Румунія
• 1930 Чехословаччина
• 1931 Польща
• 1937 Радянський Союз
• 1939 Радянський Союз
• 1959 Радянський Союз
• 1970 Радянський Союз
• 1979 Радянський Союз
• 1989 Радянський Союз
• 2001 Україна

Ми зупинимося на найцікавіших моментах минулих переписів населення, що іноді відкривають маловідомі факти, а іноді розвінчують історичні міфи.

"Національність" як даність і як вибір

1897 і 1900

На тлі перепису населення 1897 року відомий російський письменник Борис Акунін описує події своєї повісті "Перед концом света" - і те, що відомий письменник звернувся до подій 100-річної давнини, ще раз підтверджує, що перепис 1897 року був подією.

Проведений він був на досить високому рівні, а його результати цікаві нам і сьогодні.

Зокрема питання про рідну мову, що було у переписі (при чому розрізнялися малорусскоє і вєлікорусскоє "наречия"), за яким і визначалася національність.

В Австро-Угорському переписі питання про рідну мову не було, і національна належність визначалася за релігійною ознакою. На нашу думку, найбільш цікавим є саме релігійний склад населення того часу:

1) кількість іудеїв на Херсонщині й Київщині не менша ніж на Поділлі, а на Волині навіть більша, хоча сьогодні, завдяки активності хасидів, складається враження, що саме на Поділлі проживала велика кількість іудеїв;Цікаві два моменти:

2) майже 10% римо-католиків на Волині. І це через століття послідовної та наполегливої русифікації та православізації.

Як Сагайдачний урятував православну церкву

Очевидне спростування міфу про "православну Волинь".

Виникає також питання, який відсоток греко-католиків був на Волині у кінці 18 століття, і де вони поділися на кінець 19-го?

Логічно припустити, що після поділу першої Речі Посполитої ті уніати, які опинилися у Російській імперії, були переведені у православ'я, а ті, які увійшли до Австрії, залишилисягреко-католиками.

Для порівняння – поглянемо на Крим, де 120 років тому (Кримське ханство було приєднане до Російської імперії у 1775 році) навряд чи було 73% православних християн.

Одна з перших депортацій імперії. Як кримськими греками заселили Дике Поле

1926-1931

Перший перепис населення у Радянському Союзі був проведений у 1926 році, і досі вважається найкраще організованим і професійно проведеним. Але дані перепису досить важко порівнювати з наступними переписами, адже адміністративно-територіальний поділ УСРР був тоді відмінний від сьогоднішнього:

Українська РСР у 1927 році

Результати перепису 1926 року нам цікаві ще й тому, що вже три роки тривалаукраїнізація, і хоча її сенс був лише у зобов’язанні держслужбовців знати українську мову (під загрозою звільнення з роботи), хоча українофоби стверджують, що результатом українізації було насильницьке записування в українці.

Давайте розглянемо округи, які тепер складають найсхідніші Донецьку і Луганську області:

Бачимо, що в північно-західних округах відсоток українців значно більший: у Артемівській - 72,5%, у Старобільській – 89,3%. У південно-східних – українців трохи більше 50%.

У Луганській і Сталінській округах великий відсоток складають росіяни – 42,7% та 34,2%, відповідно.

У Маріупольській – росіяни (18,5%) і греки (15,5%).

Українська РСР. Мапа 1932 року (надіслав автор ІП Валерій Кравченко з Бердянська)

І ніяка українізація не змусила греків чи росіян записуватися українцями, тобто ніякої "насильницької українізації" не було, була лише вимога до чиновників знати українську мову, що, до речі, актуально і тепер.

"Русский Крым"? Національний склад регіону у 1897, 1926, 2001 рр.

Ще один міф: у Львові до Другої Світової війни проживали виключно поляки, що Львів є "польським містом", а українців заселив до Львова Сталін із околишніх сіл після війни.

Давайте поглянемо на результати польського перепису 1931 року. Питання "національність" у переписі не було, але були питання "рідна мова" та "конфесійна належність".

Ось результати по місту Львову:

Бачимо, що конфесійні дані більш точно відображають національний склад, адже частина іудеїв та греко-католиків, які обрали рідною мовою польську, навряд чи були етнічними поляками.

Майже 16% українського населення в умовах тотальної полонізації – то показник. До речі, австро-угорський перепис 1900 року показує кількість українців у місті Львові – 19,9%.

1937 і 1939

Наступний радянський перепис відбувся у 1937 році. Результати його були оголошені сфальсифікованими, а фахівці (які, до речі, проводили і перепис 1926 року) у більшості своїй розстріляні.

Чому так сталося, пояснюють двома причинами: 1) надзвичайно високий відсоток "віруючих", що показувало провал атеїстичної політики; 2) надзвичайно низький показник українського населення, що було свідченням людських втрат під час голоду 1932-1933 років.

Через два роки – у 1939-му був проведений повторний перепис населення, результати якого визналися правдивими.

Давайте порівняємо кількість українського населення СРСР за трьома переписами:

Роки і кількість громадян

Як бачимо, у 1939 році кількість українського населення "збільшилася" на півтора мільйони порівняно з 1937-им, але все одно є на мільйон осіб меншою, ніж у 1926 році. Як же цю різницю пояснять ті, хто стверджує, що масового голоду в 1932-1933 роках не було?

Але, очевидно, якщо радянська влада не побоялася показати мільйонне зменшення українського населення у 1939-му, то напевно і результати 1937-го потрапили в опалу не за це.

Облікові картки УПА-Північ - "перепис" українських повстанців

Поглянемо ж, скільки людей визнали себе віруючими у 1937 році: 55,3 млн., або 56,7% населення СРСР старше 16 років (таке вікове обмеження було для релігійного питання).

А якщо згадати, що за рік до проведення перепису, у 1936 році була прийнята нова Конституція СРСР, що декларувала побудову нового суспільства, можна припустити, що дані перепису 1937 року були визнані "дефектними" саме через релігійне питання.

1959-1989

Далі, починаючи з 1959 року, з інтервалом у 10 років у СРСР регулярно проводились переписи населення. Їх легко і зручно порівнювати між собою, бо адміністративно-територіальний поділ України у 1959 році вже співпадає з сучасним.

Але дані цих переписів суттєво не різняться: населення збільшується, освіта покращується, добробут росте.

Єдине негативне, що кидається в очі - це результати русифікації. Порівняймо українське населення 1959 і 1989 років:

Бачимо, що практично по всій Україні українське населення скорочувалося. Лише у Києві спостерігаємо значне зростання. Це можна пояснити притоком до столиці великої кількості сільського населення. А чим пояснити зменшення українців на п’ять з половиною відсотків у, скажімо, Полтавській області?

"Подарунок" Хрущова. Як Українська РСР відбудовувала Крим

Якщо ж ми порівняємо поширення української мови у 1959 і 1989 роках, ми побачимо не менш сумну картину:

Як бачимо, найбільше русифікація торкнулася Луганщини: за 30 років більше 15% населення області змінили мовну ідентифікацію.

Луганська влада "рекомендує" вивішувати червоні прапори УСІМ

Зворотній процес, хоч і не в таких масштабах, відбувся з постанням Української держави у 1991 році, що показав перепис 2001 року, з результатами якого можна ознайомитись на сайті "Всеукраїнський перепис населення'2001".

Яку картину нам покаже наступний всеукраїнський перепис, що має відбутися у наступному році? Побачимо, але безумовно, з його результатів буде зрозуміло, куди рухається українське суспільство.

ЛІТЕРАТУРА і ДЖЕРЕЛА:

"Итоги всесоюзной переписи населения 1959 года", Москва, "Госстатиздат", 1962

"Всесоюзная перепись населения 1939 года. Основные итоги", Москва, «Наука", 1992

Наулко В. "Хто і відколи живе в Україні", Киїів, 1998

Чорний С. "Національний склад населення України", Киів, "Картографія", 2001

Голотик С., Минаев В. "Население и власть. Очерки демографической истории СССР 1930-х годов", Москва, "Издательство Ипполитова", 2004

Кабузан В. "Украинцы в мире", Москва, "Наука", 2000.

• < Попередня