19 | 10 | 2017

Українські народні прислів’я та приказки – джерело невгасної народної мудрості,

Приказки, афоризми українського народу

Ця мудрість пройшла крізь віки і зараз є непохитним дороговказом у житті для кожної людини.

Українські народні прислів’я та приказки – це багатющий та потужний внесок української Нації до скарбниці світової цивілізації.

Маємо всяк час бути гідними продовжувачами добрих та великих справ наших Предків та донести їхній спадок-скарб до прийдешніх поколінь. У цьому сенс життя та місія людини на Землі.

 

ПРО РОЗУМ, ЗНАННЯ, ДУМКУ, СЛОВО

 

Думка

 

Для людської думки немає віддалі.

Думка думку гонить.

Думка — найхуткіша, земля найситніша, сон наймиліший.

Думка нікому зла не наробить.

За думками і ніч мала, а за хіднею — день.

З самого початку думай, який буде кінець.

Має стільки гадок, як пес стежок.

Не подумавши, і кілочка не затешеш.

Не все теє зробиться, що на думці зродиться.

Не довго думав, а добре сказав.

Самотнім не є той, хто вміє думати.

Стільки гадок, як в решеті дірок. У тебе стільки гадок, як у зайця стежок.

Що з очей, то і з мислі.

Більше забувається, як пам'ятається.

На пам'ять свою скаржиться кожен, а на розум ніхто.

Не поминай лихом, а добром, як хочеш.

Забув, мов заорало.

Забув біду по своїм діду.

 

Слово

 

Від красних слів язик не відсохне. Від солодких слів кислиці не посолодшають.

Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.

Від теплого слова і лід розмерзається.

Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.

Впік мене тим словом, не треба й вогню.

Гостре словечко коле сердечко.

Не давши слова — держись, а давши — кріпись.

Де мало слів, там більше правди.

Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.

Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.

І від солодких слів буває гірко.

Коли б твоє слово та богові в вухо.

Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.

Ласкаве слово — що весняний день.

М'які слова і камінь крушать.

Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.

Не мни слова, говори просто.

Холодним словом серце не запалиш.

Як балакать, так його і в п'ять лантухів не вбереш, а як до діла, то й в торбинку зложити можна, ще й мотузкою перев'язати.

Де багато бесіди, там мало користі.

Гладкі бесіди — сухі долоні.

Добрі вісті не лежать на місці.

Погані вісті не сидять на місці.

Приїхала баба з міста, привезла вістей триста.

Таке верзе, що й купи не тримається.

Верзи, верзище, поки верзеться.

Воркотіла — не хотіла, потім сіла та й поїла.

Хай воркоче, як хоче, лиш хай моєї голови не мороче, Галу-балу, а пси в крупах. Гали та бали, а день далі.

Говорив би, та слів нема, плакав би, та сліз нема.

Говорив ґазда псові, а пес хвостові.

Розказав Мирон рябої кобили сон.

Говори до гори, а гора горою.

Йому говорити, що горох об стінку кидати.

Говори, дідьку, за попом.

Говори до неї, а в неї маковеї.

Говори, доню, виговоришся.

Говори й на хату лізь.

Говори з другими поменше, а з собою побільше.

Говорила баба до самої смерті та все чорт знає що.

Говорила три дні, а все про злидні.

Говорити і не думати — те саме, що стріляти і не цілити.

Говорити про Химині кури.

Говорить п'яте через десяте.

Говориш як чоловік, а робиш як дурень.

Говорять, що куре,й доять, тільки молока не видко.

З ним говорити, тільки гороху наївшися.

Наговорив, що і на воловій шкурі все не списати.

Най говорить, коли його язик свербить.

Розкажи куриці, а вона всій вулиці.

Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш — не приставиш.

Скажи бабі слово, тільки не проси, щоб повторила, бо з одного зробить десять.

Скажи слово на ніготь, то підросте на лікоть.

Сказав «а», то скажи і «б».

Сказано — зроблено.

Сказано на глум, а ти бери на ум.

Ти казане кажеш, а мій батько од людей чув.

Тобі не питать, мені не казать.

Стидно сказати, а гріх утаїти.

Треба знати, що де сказати.

Умій сказати, умій і змовчати.

Хотів щось сказати, та й за язик вхопився.

Хто каже до ладу, то вухо наставляй, а хто і без ладу, то теж не затикай.

Що думаєш сказати, спершу обміркуй.

Що не скаже, неначе зав'яже.

Що не скаже, то все півтора людського.

Я би тобі сказав щось, та хай тобі скаже хтось.

Як кажуть, то й батька зв'яжуть.

Як скаже, то ні пришити, ні прилатати.

Я тобі кажу, а ти таки колядуєш бісову колядку.

Гомони, стара, люблю слухати.

Дай тобі, боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала.

Нагомонів по самі вуха.

На других гомонять, а самі все лихо творять.

На кого люди гомонять, на того і свині хрюкають.

Городить таке — ні літо ні зима.

Городить таке, що й купи не держиться.

Городить таке, що й на вуха не налазить.

На кожний гук не одгукнешся.

Як гукають, так і одгукуються, як зовуть, так і одзиваються.

Як зовуть, так і одкликаються.

Як стукне, так і гукне.

Не гуди, мухо, коло обуха.

Не допікай другим, бо найдуться такі, що й тобі допечуть.

От жує жвачку!

Та годі вам вовну жувати!

Лепетень лепоче, а дурень слухає.

 

Душа

 

Душа душу чує, а серце серцю вість подає.

Не витерпіла душа: на простір пішла.

Як нема душі, то не поможуть і книші.

Що тіло любить, те душу губить.

Рідна мова — це музика й малювання душі людської.

 

ПРО ЩАСТЯ

 

Всякий свого щастя коваль

Щастя без розуму — торбина дірява.

Щастя з нещастям на одних санях їздять

Із щастя та горя скувалася доля.

Щастя розум одбирає, а нещастя повертає.

Щастя знає, кого шукає.

Хто рано встає, тому щастя є.

Щастя - вільна пташка. Де захотіло, там і село.

Щастю не вір, а біди не лякайся!

 

ПРО МОВУ

 

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.

Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.

Більше діла — менше слів.

Будь господарем своєму слову.

Мовивши слово, треба бути йому паном.

Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.

Від красних слів язик не відсохне.

Від солодких слів кислиці не посолодшають.

Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.

Від теплого слова і лід розмерзається.

Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.

Впік мене тим словом, не треба й вогню.

Гостре словечко коле сердечко.

Де мало слів, там більше правди.

Діла говорять голосніше, як слова.

Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.

Добре слово краще, ніж готові гроші.

Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.

З пісні слова не викидають і свого не вставляють.

І від солодких слів буває гірко.

Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.

Коня керують уздами, а чоловіка — словами.

Красне слово — золотий ключ.

Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.

Краще переконувати словами, як кулаками.

М'які слова і камінь крушать.

На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.

Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.

Не кидай слова на вітер.

Не так то він діє, як тим словом сіє.

Шабля ранить тіло, а слово — душу.

Слово — не полова, язик — не помело.

Слова пристають, як горох до стінки.

Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.

Слово — вітер, письмо — грунт.

Слово до ради, а руки — до звади.

Слово до слова — зложиться мова.

Слово може врятувати людину, слово може і вбити.

Слово старше, ніж гроші.

Удар забувається, а слово пам'ятається.

Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.

Чиєсь одне слово губить діло.

Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.

Як овечка: не мовить ні словечка.

Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.

Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.

Перше погадай, потім повідай.

Що кому треба, той про те й теребить.

Байка байкою, а борщ стигне.

Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.

Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.

Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.

Дурний язик попереду розуму біжить.

Дурний язик — голові не приятель.

 

 

КНИГА

 

Без хліба легше прожити, аніж без книги.

Книгу читають не очима, а розумом.

Золото добувають із землі, а знання – з книжок.

З ручаїв – ріки, з книжок – знання.

Нема розумного сусіда – з книгою поговори

Книга – дзеркало життя

Книжку купити – свято собі зробити

Ледачому і книжку підняти важко

Книга для розуму – що теплий дощ для зерна

Ледачому любі мед та пряник, а розумному- книги

Хороша книга – яскравіше зірки сяє

Дім без книги - день без сонця.

Золото добувають із землі, а знання – з книжок.

Людина без книги, як риба без води.

Весела книжка - твоя радість.

 

Знання, вміння

 

Не помиляється той, хто нічого не робить.

Тільки той не помиляється, хто ні до чого не торкається.

Досвідчене око бачить все глибоко.

Не будь цікавим, бо швидко постарієшся.

Дознавайся світа, поки служать літа.

Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.

Не знаєш початку, не гудь кінця.

Ніхто не знає, чий чобіт муляє.

Знаю од краю до краю, а всередині не знаю.

Пізнав, куди стежка в горох.

Пізнай себе, буде з тебе.

Ти тільки й знаєш, що з миски та в рот.

Я вже більше забув, ніж ти знаєш.

Чоловік довідається тоді, як мало він знає, коли дитина його запитає.

Без знання і постоли не пошиєш.

Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням.

За невміння деруть реміння.

Не вміє шила загострити.

Не вмієш шити, так і не пори.

Не силою треба боротися, а умінням.

Поки не упріти, доти не уміти.

 

Праця

 

Бджола мала, а й та працює.

Без діла жить — тільки небо коптить.

Без діла слабіє сила.

Без охоти нема роботи.

Без роботи день роком стає.

Без сокири не тесляр — без голки не кравець.

Без труда нема плода.

Будеш трудиться — будеш кормиться.

Губами говори, а руками роби!

Де руки й охота, там скора робота.

Для нашого Федота не страшна робота.

Діло майстра величає!

Добре діло утіха, коли ділові не поміха.

Добре роби — добре й буде!

Добрий початок — половина діла.

Добра пряха на скіпку напряде.

Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!

За один раз не зітнеш дерева враз.

Заклопотався, як квочка коло курчат.

Зароблена копійка краща за крадений карбованець.

Кожна пташка своїм дзьобиком живе.

Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.

Коли почав орати, то у сопілку не грати!

Лежачого хліба ніде нема.

Маленька праця краща за велике безділля.

На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.

На охочого робочого діло найдеться.

Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.

Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.

Не дивись на чоловіка, а на його діло.

Не кайся рано встати, а кайся довго спати.

Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.

Не одежа красить людину, а добрі діла.

Не святі горшки ліплять, а прості люди.

Не сокира теше, а чоловік.

Недаром говориться, що діло майстра боїться.

Печені голуби не летять до губи.

Під лежачий камінь вода не тече.

Поки не упріти, поти не уміти.

По роботі пізнати майстра.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Працює, як чорний віл.

Працюй, як коняка, а їж, як собака.

Ранні пташки росу п’ють, а пізні — слізки ллють.

Рання пташка росу оббиває.

Роби до поту, а їж в охоту!

Робить, як чорний віл.

Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.

Старається, як мурашка.

Того руки не болять, що уміють.

Труд чоловіка кормить.

Трудова копійка годує довіку.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

Хто багато робив, той і багато знає.

Хто в роботі, той і в турботі.

Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.

Хто робить кревно, той ходить певно.

Хто що вміє, то і діє.

Хто що знає, тим і хліб заробляє.

Чесне діло роби сміло!

Щира праця мозолева.

Що ранком не зробиш, то вечором не згониш.

Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.

Як без діла сидіти, то можна одубіти.

Як дбаєш, так і маєш.

Як ручки зароблять, так ніжки сходять.

 

 

Господарство

 

Хату руки держать.

Нова хатка – нова гадка.

Без хазяїна й двір плаче.

Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки – хата.

Всякий двір хазяйським оком держиться.

Хазяйське око товар живить.

Свій глаз – алмаз, чужі руки – круки.

В доброго хазяїна й соломинка не пропаде.

У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.

Кепський господар десять робіт зачинає, жодної не кінчає.

Привикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.

Роби на дворі – буде й в коморі.

Чого не доглянеш очима, за те відповіси плечима.

Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш.

Земля-трудівниця аж парує, та людям хліб готує.

На чорній землі білий хліб родить.

На добрій землі що не посієш, те й вродить.

Жита ростуть, як з води йдуть.

Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.

Хліб на хліб сіяти – ні молотити, ні віяти.

Хто землю удобряє, тому й земля повертає.

Не земля родить, а руки.

Хто землі дає, тому й земля дає.

Дай землі, то й вона тобі дасть.

Давай нивці, то й нивка дасть.

Де господар добре робить, там і поле буйно родить.

Де господар не ходить, там нивка не родить.

Не питає добрий жнець, чи широкий загонець.

Коли зореш мілко, посієш рідко, то й уродить дідько.

Як мілко орати, краще випрягати.

Де оре сошка, там хліба трошки.

Глибше орати – більше хліба жувати.

Там ся добре діє, де два оре, а третій сіє.

Сій не пусто, то збереш густо.

Чистим зерном сійте поле, то вродить хліб, як море, а нечистим посієте – собі шкоди надієте!

Хто хоче збирати – мусить добре засівати.

Що посіяв, те і вродить.

Яке посієш, таке і пожнеш.

Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а як посієш густо, то не буде пусто.

Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче!

 

Хліб, продукти

 

Хліб усьому голова.

Як хліб буде, то й все буде.

Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться.

Хліб на ноги ставить, хліб з ніг валить.

На вітер надіяться – без мелива бути.

Зерно до зерна – та й мірка повна.

Де борошно, там і порошно.

З гречки та проса – і каша й паша.

З поганої трави – погане й сіно.

Яка трава, таке й сіно.

Яка пшениця, така й паляниця.

Яка яблунька, такі й яблука.

Яка грушка, така й юшка.

Яка прядка, така й нитка.

Яка пряжа, таке й полотно ляже.

Кожному овочеві свій час.

Аби цвіт, а ягідки будуть.

Не з кожного цвіточка ягідочка!

Терен груш не родить.

Буряк – не дурак: на дорозі не росте, а все на городі.

Пусти осот в огород – огірків не буде.

Не вродив мак – пробудемо й так.

Сади дерево ззамолоду – на старість як нахідка.

Пожалієш личка, не поможе й вірьовка!

Як снасть ламається – то чоловік ума набирається, а як худоба пристає – то чоловікові ума не стає.

Як добрий став – риба буде, а стече став – болото буде.

Погана сітка – для риби не клітка.

 

 

ПРО СВІТ

 

Початок и не можна знать, відкіля узявся.

Ніхто не може світа пережити.

Мири вічністю ся здавна називають.

Як буде місяць чернець, то буде й світу конець.

Чим Бог світло доточив? — Огнем.

 

Час

 

Час не віл – його не налигаєш!

Згаяного часу і конем не доженеш.

На годину спізнився – за рік не доженеш.

Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.

Згайнуєш на жнивах хвилину – втратиш не одну зернину.

Літом хто гайнує, той зимою голодує.

Хто літом жари боїться, той зимою не має чим погріться.

Десять років мак не родив і голоду не зробив.

 

ПРО ЛЮДИНУ

 

Не насититься вівцями вовк,

А людина думками.

 

Скільки честі,

Стільки й почесті.

 

Дерево листя прикрашають,

А людину одяг.

 

Дурна людина приказками говорити любить.

 

Десять людей залишають сліди на землі,

Сотня - протоптує стежку, а тисяча - дорогу.

 

Залізо випробовується у вогні,

А людина в біді.

 

Ноги годують швидкого коня,

А людину насичують добрі слова.

 

Незнайома, чужа людина,

Що в шкаралупі твердий горіх.

 

Кінь барвистий зовні,

А людина - зсередини.

 

Котла без сажі не буває,

А людини - без думок.

 

Нема болота без жаб,

А людини - без гріхів.

 

Не будь лише сином свого батька,

Будь людським сином.

 

Якщо народився людиною,

Треба нею й померти.

 

Скотина часто спотикається,

А людина - помиляється.

 

На обличчі твоєму совість і чесність,

А у вчинках твоїх людяність.

 

ПРО ЧОЛОВІКА І ЖІНКУ

 

Гарний чоловік і погану жінку красить.

Чоловік любить жінку красиву, а брат сестру — багату.

Як чоловік жінку любить, то й лиха жінка доброю буде.

Як чоловік жінки не любить, то й добра лихою буде.

Чоловік красивий — на гріх, а дурний — на сміх.

У плохого чоловіка жінка завжди дурна.

Хто жінці волю дає, той сам себе б'є.

Чоловік, як ворона, а все жінці оборона.

Чоловік не велик, а все жінці затишок.

За хорошим чоловіком і свинка господинька.

Чужий чоловік до часу, а свій — до смерті.

Чоловік — усьому голова.

Добра жінка — кам'яна стінка.

Як жінка верховодить, так чоловік по сусідах ходить.

Жінка співає, то чоловік вовком виє.

Рада б жінка тужить, та чоловік довго не мре.

Жінка красива — скоро буде голова сива.

Добра жінка — щастя, а лиха — трясця.

Гарна пава пером, а жінка норовом.

Зла жінка, пожежа і потоп — це найбільше лихо.

Не пройде без гріха, у кого жінка лиха".

Зла жінка, злі сусіди, а чорт третій — одного батька діти.

Зла жона зведе чоловіка з ума.

Хто на лиху жінку попаде, того життя пропаде.

Лучче їсти хліб із водою, чим жити з жінкою лихою.

Хвора жінка чоловікові, що убога сестра багатому брату.

Не біда, що чорна, аби проворна.

Баглайка (лінива) ніколи не буде хазяйка.

Жінка хоч свинка, аби грошей скринька.

Пий пиво, та не лий, люби жінку, та не бий.

Учи жінку до дітей, а дітей — без людей.

Жінка не коза — травою не нагодуєш.

Ще сорока не побіліла, щоб жінка чоловіка била.

Жінки стидиться — дітей не бачить.

Бабі (жінці) дорога — од печі до порога.

Пусти жінку в рай, то вона із собою й корову веде.

Не буде Галя, то буде другая.

Жінки та люльки нікому не позичай.

Жінка, як баба, на втори слаба.

У моєї жінки, крім Нестора, ще шестеро.

Чужу жінку полюбиш — свою погубиш.

Знайся з кумою — підеш із сумою.

Хороша жінка — чоловікові слава, а лиха — згуба.

Із доброю жінкою запузатієш, а з лихою ізгорбатієш.

Жінці скажи й на язиці зав'яжи.

Не вір жінці дома, кобилі — в дорозі.

 

 

 

ПРО ГОРДІСТЬ

 

Не гордись, Що великий, бо є ще більші.

Горді та вперті - нічого не варті

Гордий - дурного брат

Така горда, що і яйце би їй з голови не впало

У гордого діда ніколи нема хліба

Від похвал розумним не станеш.

-Добрий товар хвалити не треба.

Погана та дівка, що сама себе хвалить.

Держи голову високо, та не задирай носа

Гордим Бог — збиває рог.

Гордість — молодцю згуба.

Не пишайся званням, а пишайся знанням.

Шукає гордий світлого місця, муд­рого ж видно і з темного кутка.

 

ПРО ВАЖКЕ ЖИТТЯ

 

Вік прокалатав, як у піч уклав;

прожив як на камені виспався;

прожив як у ступі стовк – ні смаку, ні знаку;

постраждав як стій та дивись;

горе як море – ні перепливти, ні випити;

живу як сорока на тину:

хто йде – сполохне;

життя як у собаки: хто не йде, той штовхне;

живу як горох при дорозі: хто йде, той кусне;

людина без щастя як кадило без вогню;

щастя як в тієї курки, що каченята водить;

життя як в картоплі: або з’їдять, або посадять;

живу як Ленін: і в землю не ховають, і їсти не дають.

 

Про пияцтво, п’яноту

 

В болоті не без чорта, в сім'ї не без п'яниці.

Взявся п'яний за тин, як за попа трясця.

Вчепився, як п'яний до тину.

Від п'яного поли вріж, а тікай.

Від п'яного і чорт утікає.

Він п'яним і родився.

Вільному воля, п'яному — рай.

Гірке життя п'яним медом не підсолодиш.

Голодному на умі хліб, а п'яному — хміль.

Далеко п'яному додому.

Добра п'яниці і крапля.

Захотів від вовка каяття, а від п'яного сорому.

З п'яним не сварися, з багатим не судися.

Кожний пияк то добре знає, що клин клином все вибивас.

Кажуть, що п'яниця, а справді — брехня, бо він не п'є, а просто ковтає.

Коза — не тварина, п'яниця — не людина.

Козел в городі — сторож, а п'яниця — ключник.

Коли двоє кажуть — п'яний, то лягай спати.

Коли п'яний, то лягай спати, а не зачіпай.

Коли п'яниця в шинку скаче, то жінка дома плаче.

Люди п'яні і голову гублять.

Мало чого не буває, що й п'яний співає.

На жлукто спотикнулась, на корито впала, вийшла за п'яницю — навіки пропала.

Не допивай, не доливай — не будеш п'яний.

Не той п'яний, що каже: «Я вже п'яний», а той п'яний, що каже: «Дайте ще!»

Не п'яний плаче, а горілка.

Не той п'яниця, що п'є, а той, що впивається.

Ні рак, ні жаба, а просто п'яна нахаба.

Пияцтво розум з'їло.

П'яний, а у воду не скочить.

П'яний, а у вогонь не полізе.

П'яний гірше скаженого пса.

П'яний б'ється, скаче, а проспиться — гірко плаче.

П'яний дурному брат.

П'яний і злодій — рідні брати.

П'яний, п'яний, а об вугол не б'ється.

П'яний свічки не засвітить.

П'яний собі розум відбирає.

П'яний — так, як малий: що на умі, те й на язиці.

П'яний храбриться, а як проспиться, то й свині боїться.

П'яний, як дитина: і нехотя правду скаже.

П'яниці кажи, що день, а він каже, що ніч.

П'яниця і з каганця питиме.

П'яниця і свиня — то однакові звання.

П'яниця: пропив штани та й хвалиться.

П'яниця проспиться, а дурень ніколи.

П'яниця — то послідній чоловік.

П'янка і розумного зведе з ума.

П'янка ніколи до добра не доведе.

П'яного молитва, як хворого піст.

П'яному гори немає — усе рівне.

П'яному і бог з дороги звертає.

П'яному і калюжа по вуха.

П'яному й кози в золоті.

П'яному кожна дорога слизька і довга.

П'яному море по коліна, а калюжа морем здається.

П'яному на кожнім кроці поворот.

П'яному світ — як банка, а люди — як мухи.

П'янство в роботі не товариш.

У п'яниці сім п'ятниць на тиждень.

Скільки води не пий, а п'яним не будеш.

Соха — не плуг, тачка — не машина, п'яниця — не чолові».

У п'яниці коли не очі сині, то спина в глині.

У п'яниці нема нічого на полиці.

У п'яного — вчинки, у тверезого — думка.

У п'яного кулаки дрова рубають, а як прокинеться, то й сокири не візьме.

Хоч п'яний, а правду каже.

Хоч будеш п'ян, не будь упрям.

Хто п'яницю полюбить, той вік собі погубить.

Що у тверезого на думці, те в п'яного на язиці.

Що в тверезого на умі, те в п'яного на язиці.

Щоб не розводились п'яниці, то він горілку випиває.

Що чоловік п'яний, що скажена собака.

Що п'яна жінка, що скажена кішка — все одно.

Як не як, а Хома пияк.

Як п'ян, так капітан, а проспиться, так і свині боїться.

Як ті п'яниці щодня п'ють?!

 

Було б що випити, а пияки найдуться.

Випив, аж денце показав.

Випив дві неповних, а третю через верх.

Випив і оком не моргнув.

Випий, Іванку, бляшанку, а за дві заплати.

Випиймо, щоб дома жінки не журилися.

Випийте і закусіть, а на завтра до себе запросіть.

Випити би ся випило, з'їсти би ся з'їло, коли б ще по тому полежати дали, тож-то би добрі були.

Він би випив море.

Він не хоче ґаздувати, тільки пити-гайнувати.

Гірко випить, а жаль покинуть.

В лихий час п'ю і квас, а побачу пиво — не пройду мимо.

Дай йому пити, а він не дасть тобі жити.

Де п'ють — мене минають, а де б'ють — з мене починають.

Де п'ють, там і б'ють.

Де п'ють, там і ллють.

До кого п'єш, тому й здоров'я кажи.

Допився до того, що в хаті вітер віє.

Душа міру знає: вип'є, а потім лежить.

Заробив кревно та й пропив певно.

За свою працю хоч напийся, Яцю.

Збувся тато клопоту: жито змолотив, а гроші пропив.

Коли пили — гомоніли, а платили — поніміли.

Коли не до тебе п'ють, то не кажи здоров!

Куняє й наливає, наливає й випиває, випиває і куняє — свого віку козацького доживає.

Люби — не влюбляйся, пий — не напивайся, грай — не відігравайся.

На гріш вип'є, а на карбованець галасу.

На копійку упився, на руб похвалився.

Ні п'ється, ні ллється, ні в чарці не остається.

П'є ледащо, як має за що.

П'є до потері, щоб не бачити, де двері.

Ми не п'ємо, тільки з хлібом їмо.

Мужик рік не п'є, два не п'є, а як біс прорве, так і все проп'є.

Напився до порядку: два ведуть, а третій несе шапку.

Напідпитку нема спинку.

Не допивай з пляшки до дна, бо дійдеш на споді багна.

Не на те козак п'є, що є, а на те, що буде.

Ноги кажуть: «Ходім додому!», головонька каже: «Ходім до покою!», калитка плеще: «Напиймося іще, я все поплачу!»

Один день їсть, п'є, танцює, а двадцять дев'ять голодує.

Овдію, п'єш цілу неділю, а я тобі, Овдію, та й нічого не вдію!

Пий, брате, пий, а на старість — торба й кий.

Пив не на живо, а на смерть.

Пий до куми, а до кума завтра вип'єш.

Пий, дядьку, горілку: смуток забудеш.

Пий, пий — це медя, я поведу тебе до ведмедя.

Пий, та розуму не пропивай.

Пий та людей бий, щоб знали, чий син.

Пий, та не впивайся, між чужими людьми остерігайся.

Пило б ледащо, якби було за що.

Пити до дна — не бачити добра.

Пити чи не пити, аби з добрими людьми поговорити.

Погано п'ється, тільки у чарці не зостається.

Продав за карбованець, пропив за полтиник, прогуляв

і другий, тільки й бариша, що болить голова.

Продав на руб, пропив на полтину, пробуянив другу,

тільки й бариша, що в голові шумить.

Пропив би й дітей своїх.

Пропив ґазда вола — все його слава, а невістка — міх, вже з неї сміх.

Пропив би світ за три гроші.

Сам п'ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю.

Спасається: щоденно напивається.

Та він би маму свою пропив.

Тут пити, тут не спати, треба йому києм дати і кожух зняти.

Хома купив, Хома п'є, бо у Хоми гроші є.

У Гаврила пили та його й побили.

Хто багато п'є, той сам себе б'є.

Хто не напивається вином, буває здоров умом.

Хто п'є до дна, тому не бачить добра.

Нині до дна, завтра до дна — зосталася біда і корова одна.

Хто п'є, той кривиться, кому не дають, той дивиться.

Хто пив, а в кого голова болить.

Хто пив, а мене волочать.

Хто по повній випиває, той під тином спочиває.

Той п'є, в кого гроші є.

Чи пропити, чи штани купити?

Чоловік — не корова, вип'є літр-два, а корова — відро.

Чоловік — не свиня: більше відра не вип'є.

Чоловік — не скотина: більш барила не вип'є.

Чоловік п'є — дах горить, жінка запила — уся хата горить.

Чом не пить, коли його доля не спить.

Що пропито, в тім не ходити.

Як випити хочеться, то і в куми проситься.

Як вип'єш дві-три, то неначе замакітриться світ.

Як вип'єш неповну чарку, очі западуться, а як вип'єш повну — вилізуть, то краще

 

 

 

Мати, дитина

 

ПРО МАТІР

 

Нема того краму, щоб купити маму.

Матері ні купити, ні заслужити.

На сонці тепло, а біля матері добро.

Дитина плаче, а матері боляче.

У дитини заболить пальчик, а в матері серце.

Нема у світі цвіту гарнішого над Маківочки; нема ж і роду ріднішого над матіночки.

Рідна мати високо замахує, а помалу б'є.

Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоре розтане.

Мати одною рукою б'є, а другою гладить.

Доти ягнятка скачуть, доки матір бачать.

Сліпе щеня і те до матері лізе.

На сонці тепло, а біля матері добре.

Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.

У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.

Мене мати цілий вік дурила: Казала «битиму», та й не била.

Яка мама — така сама.

Жінка для поради, теща для привіту, матінка рідна, лучше всього світу.

Нема тих яток, що продають рідних маток

Нема в світі правди — тільки рідна мати

Як мати рідненька, то й сорочка біленька

 

----------------------------------------------------------------

Зі збірки "Народ скаже, як зав'яже" та збірки М. Номиса

 

 

Жінка для совіту, теща для привіту, а матінка рідна лучче всього світу!

Мати однією рукою б’є, а другою гладить.

Рідна мати високо замахує, а помалу б’є.

Нашій мамці гарно й в дранці.

В кого ненька, в того й голівка гладенька.

Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

Біля рідної матки добре дитятку.

Росте, як утя на воді.

Росте, як на дріжджах.

Як не стане – то батько достане, як не буде – то мама добуде.

Що мати навчить, то й батько не перевчить.

Батькова лайка дужча за материну бійку.

Вся сім’я вмісті – так і душа на місці.

Малі діточки – що ясні зірочки: і світять, і радують у темну ніченьку!

Діти – як квіти: поливай, то ростимуть.

Всякій матері свої діти милі.

Дитина хоч кривенька, та батькові-матері миленька.

І сова хвалить свої діти.

Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.

Дітки плачуть, а у матері серце болить.

У дитини заболить пальчик, а у матері серце.

Рад би до дітей небо прихилити та зорями вкрити!

Як грибочки, ростіть, діточки!

Горе з дітьми, горе й без дітей.

Хата з дітьми – базар, а без них – кладовище.

Соловей співа, поки дітей нема.

Один син – не син, два сини – півсина, три сини – ото тільки син!

Сім синів годую, всім і щастя готую!

“Чим ви, хлопці, дома втираєтесь?”-”Батько рукавом, мати подолом, а я на печі так сохну!”

Як квочка з курчатами, так і жінка з дитятами.

Сім дочок – свій таночок.

Сім дочок – свої вечорниці.

У кого дочок сім – то й щастя всім, а у мене одна – та й щастя нема.

Дочка – як ластівка: пощебече, пощебече та й полетить.

Син дивиться в хату, а дочка кричить: “Пусти, тату!”

Густа каша дітей не розгонить.

Нащо ліпший клад, коли в дітках лад.

Не доспи, не доїж, а дитину потіш!

Де багацько няньок, там дитя каліка.

У семи няньок дитина без носа.

Де багато баб, там дитя не в лад.

Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!

Малі діти – малий клопіт, а підростуть – буде великий.

Більшають діти – більшають і клопоти.

Від малих дітей болить голова, а від великих – серце.

Великі діти – великі й турботи.

Мала дитина – не виспишся, більша дитина – не наїсишся, велика дитина – не уберешся.

Умієш дітей родить – умій же їх і вчить!

Не збирай синові худоби – збери йому розум.

Любо й неньці, як дитина в честі.

Нагинай гілляку, доки молода.

Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі!

Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.

Молоде на всі сторони гнеться.

Учи сина, як годуєш, бо тоді вже не навчиш, як тебе годуватиме!

Виховав дитину в добру годину.

Учи дітей не страшкою, а ласкою.

Потурай малому, то як виросте – буде тебе на старості бити.

Хто дітям потаче, той сам плаче.

Каже дитина, що бита, а не хвалиться, за що.

Лінивий ученик плачучи до школи йде.

Гарна мазана паляниця, а не дитина.

Добрі діти на ноги поставлять, а лихі і з ніг звалять.

Батько-рибалка, то й діти в воду дивляться.

Від одної матки, та не одні дітки. В одній руці та й не однакові пальці.

Одна мати родить, та не один розум дає.

Добрі Діти доброго слова послухають, а лихі – й дрючка не бояться.

Чотири свічки спалила, поки Гриця умила, а п’ятий каганець – такий Грицько поганець!

Не та мати, що родила, а та, що вигодувала!

Батько не той, що породив, а той, що спорядив.

Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів.

Горе тому, в кого нема порядку в дому!

Діти, діти, добре з вами літом, а зимувати – горювати!

Дядько – не батько, а тітка – не мати.

Не навчив батько – не навчить і дядько.

Брат – то не батько, сестра – то не мати.

На батька надійся, а сам не поганься.

Розумна дитина в батьковій свитині.

Батьків хліб не навчить, як треба жить.

Своя хата – своя стріха; свій батечко – своя втіха!

Своя хата не ворог, – коли прийдеш, то прийме.

Поки маленькі – то й рідненькі, побільшали – погіршали, а оженилися – сказилися.

Охотніше один батько вигодує десять дітей, ніж десятеро дітей одного батька.

Вразливе слово від дітей – гірш за болячку, бо не гоїться.

 

 

Козацтво

 

Без гетьмана військо гине.

Береженого Бог береже, а козака – шабля.

Бог не без милості, козак не без долі (щастя).

Гетьман знає, що в нас нічого немає.

Де байрак, там і козак.

Де два козаки, там три гетьмани.

Де козак, там і слава.

Дівчина родиться, а козак на коня садовиться.

До булави треба голови.

Добрий козак баче, де отаман скаче.

Дожились козаки – нема ні хліба, ні габаки.

За наше жито та ще нас бито.

Звання козацьке, а життя собацьке.

Зроду-віку козак не був і не буде катом!

Козак з біди не заплаче.

Козак з бідою, як риба з водою.

Козак з Дону – козак зроду.

Козак не боїться ні тучі, ні грому.

Козак оженився, наче упився.

Козак хороший, та нема грошей.

Козак у дорозі, а надія в Бозі.

Козаки, як діти: хоч багато – поїдять, хоч трохи – наїдяться.

Козакові воєвода – велика невгода.

Козацькому роду нема переводу.

Місяць – козаче сонце.

На козаку й рогожа пригожа.

Не так тії пани, як підпанки.

Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води.

Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.

Не усе ж то козак, що списа має.

От тобі хомут і дуга – тобі я більше не слуга.

Птиця з птицею не наб’ється, а козак з дівчиною не наживеться (мусить покинути).

«Пугу! Пугу!» – «Козак з Лугу»

Січ – мати, а Великий Луг – батько.

Скажи, враже, як пан каже.

Сніп з бородою, а козак з молодою.

Степ та воля – козацька доля.

Терпи козаче, отаманом будеш.

Терпи, козаче, горе – будеш пити мед.

Терпи, хлопче, козаком будеш.

Три пани, два отамани, а один підданий.

Хіба ж дуща моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?

Хліб та вода – то козацька їда.

Хоч і спина гола, аби своя воля.

Хто любить піч, тому ворог Січ.

«Чим грішен?» – «Малим родився, п’яним умер, нічого не знаю…» – «Іди, душа, в рай!» (Про запорожця).

Чоловік без волі, як кінь на припоні.

Щирий козак ззаду не нападає.

Що нам холод, коли козак молод!

Якби хліб та одежа, то козак і вмер би лежа.

Козаку лучче проміняти шаблю на веретено, ніж напасти вдвох на одного.

 

 

 

 

Подружжя, чоловік,жінка,свекруха, сімейні стосунки

 

ПРО СВЕКРУХУ, ТЕЩУ

 

свекрусі годити як ситом воду носити;

сердита як свекруха з чорним піднебінням;

отак він діло в руки бере як свекор пелюшки пере;

зовиця як синиця – усе хвостом крутить;

спритна як теща перед зятем;

таке рівне як у тещі язик;

м’яко наче теща постелила;

приймаці як собаці;

вперся в чуже господарство як Зачуха (завідуючий чужимгосподарством);

невістка як чужа кістка.

 

 

ПРО ПОДРУЖНЮ НЕВІРНІСТЬ

 

пішла по руках як вітер по полю;

дурна дівка як двері розкриті;

набралася гріхів як овечка реп’яхів;

біда, коли жінка бліда, але лиха година, коли жінка як калина;

дівчина як тінь: ти за нею – вона від тебе, ти від неї – вона за тобою;

у сусідчиного чоловіка … як гвоздь, а в мого треба гіпсу домішати;

легше сто зайців пасти, як одної жінки допильнувати;

сусідка як лебідка, а жінка як квочка, коли сам ти як півень;

постійний як дим: куди вітер – туди й він;

чужі жінки як маківки, а моя як опудало;

 

 

ПРО СВАРКИ МІЖ ПОДРУЖЖЯМ

 

живуть як чорти навкулачки б’ються;

живуть наче чорт із чортицею;

живуть в злагоді як вогонь з водою;

живемо як кіт з собакою: один у двері, другий у вікно;

ми з жінкою живемо як голуб з голубкою: то вона вилітає, то я;

в сімейне діло встрявати – однаково, що на кривому веретені прясти;

люблю як сіль в оці, як кольку в боці;

лизнув щастя як пес макогона;

вступив у закон як собака в цибулю;

женився як на льоду обломився;

женився як за хмару закотився;

а вже тому жонатому як собаці кудлатому: чи обідав не обідав, а вже лайки відвідав;

краще камінь довбати, ніж лиху жінку навчати;

ліпше їсти хліб з водою, ніж жити з жінкою лихою;

пара як гнідий та кара;

пара як миша з вовком;

пара як слон та моська;

парочка як Мартин та Одарочка;

пара як Хома і Варвара;

пара як чорт мотузкою зв’язав

 

 

ПРО НЕГАРНУ ЗОВНІШНІСТЬ

 

чоловік як кисіль з молоком та ще й обсипаний табаком;

як у Давида – ні сраки ні вида;

була жінка як маківка, а стала як перепічка;

була дівка на всю вулицю, а стала як баба на всю піч;

мене мати народила на святого Спаса, дала мені личенько як у Фантомаса;

 

 

ЩАСЛИВЕ СІМЕЙНЕ ЖИТТЯ

 

любляться як молодята;

живуть як голубів пара;

живуть між собою як риба з водою;

живуть як в одній сорочці;

живуть як в одну дудку грають;

нежонатий як вовк, оженився – як шовк;

коло доброго чоловіка і жінка як квітка;

розумна жона як два мішки муки, а третій пшона;

жонка як кошка лащиться;

мій зять як чужих п’ять;

водиться як Микита з Настахою;

водиться як Гаврило з Овдюшкою.

так паровані як горнята мальовані;

дібрана пара як пироги та сметана;

один без одного як око без ока;

парочка як баран та ярочка.

 

 

ПРО САМОЗВАНУ РІДНЮ

 

родич як нашому тинові двоюрідний пліт;

родич як вовк (чорт) козі дядько;

родич як сьома (десята) вода на киселі;

рідня як заєць корові (кобилі) брат;

рідня як через дорогу навприсядки;

родина як дід бабі рідний Федір;

Василь бабіяк рідний Федір;

рідний як коваль бабі рідний швець;

наш Хома вашій кумі як троюрідна теща;

дід бабі вуйко як вона йому тітка.

 

Свекор і свекруха,невістка

 

Свекор і свекруха одного духа.

Свекор – не рідний батько!

Рідна мати і б’є, та не болить, а свекруха словами б’є гірше, ніж кулаками.

Свекруха – уїдлива муха.

Брехлива свекруха невістці не вірить.

Кішку б’ють, а невістку докоряють.

Цап – не скотина, зять – не людина, а невістка – чужа кістка.

Вона в хаті замість помела. (Невістка.)

“Хто води принесе?”-”Невістка”.-”Хто обід зварить?”-”Невістка”.-”Хто гаде у жнива?”- “Невістка”. – “Кого б’ють?” – “Невістку”. – “А за що?” – “За те, що вона невістка”.

“Хто винен?” – “Невістка!” – “Так її вдома нема!” – “Та он її плахта на жердці висить!”

Дві невістки в хаті – два коти в мішку.

Невісток багато, а хата не метена.

Син, як син, та синиха лиха.

По дочці і зять милий, по невістці і син чужий.

З сином сварися – за стіл берися, а з зятем сварися – за двері берися.

Хочеш зятечка придбати – мусиш з хати утікати.

З сином позмагався – то й на печі зостався, а з зятем позмагався – то й з хати вибирайся.

Зять любить взять, а шурин – очі жмурить, та не хоче дать.

Зять любить взять – тесть любить честь.

Бійся тестя багатого, як чорта рогатого!

Тещиного язика аршином не зміряєш.

Так м’яко спать, неначе теща постелила!

Хома не без ума: не б’є жінки, та тещу.

Зовиця, як синиця,- усе хвостом вертить.

Як багато родичів, то або сім раз пообідав, або мі разу не їв.

Обідала чи й не обідала, аби рід відвідала.

Рід великий, а пообідать ніде.

Поки рідня одвіда, то сусіда пообіда.

Ждала баба внукового книша, та вилізла й душа!

Своїх багато, а як приишлось топитися, то ні за кого й вхопитися.

Не трать ходу до поганого роду.

Як батька покинеш, то й сам загинеш.

Шануй батька й неньку – буде тобі скрізь гладенько.

До свого роду хоч через воду.

Найдорожча пісня – з якою мати колисала.

 

Сирітська і вдовина доля

 

Нема в світі цвіту цвітнішого, як маківочка, нема ж і роду ріднішого, як матіночка!

Ні купити, ні заслужити.

За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини.

Нема тих яток, що продають рідних маток.

На світі знайдеш усе, крім рідної матері.

Головонько наша бідна, що в нас матінка не рідна!

Сирота – як камінь на роздоріжжі.

Сироту і вдовицю – то й тріски б’ють.

За сиротою журба за журбою.

Сиротою жити – сльози лити.

Хто сиротою не бував, той не наплакувався.

Ніхто не бачить і не чує, як сирота плаче і горює.

На сирітський жаль ніхто не вважає.

Ніхто не баче, як сирота плаче; а як заскаче, то всяк баче.

В сльозах ніхто не бачить, а як пісні співаю, – так чують.

Сироту лають і б’ють, та плакать не дають.

Сироті хоч з мосту та в воду.

Без роду, без плем’я – без привіту, без совіту.

Росла – весни не бачила, зросла – літечка не знала, прийшла осінь – сирітського серця не нагріла.

З хати по нитці – сироті свитина.

Тоді сироті неділя, як сорочка біла.

Сироті докипить і в животі.

Без батька – півсироти, а без матері – вся сирота.

Як умре дитина – то мала щербина, а як батько або мама – то велика яма.

Чужа ласка – сироті великдень.

Сироті женитися – ніч маленька.

Сирітська сльоза не капає дарма.

І у сироти на подвір’ї сонце засвітить!

Мати голівку миє – приглажує, а мачуха миє – прискубує.

Мати рідна б’є – так гладить, а мачуха і гладить – так б’є.

Мати дітей пушить, а мачуха сушить.

Добра мачуха, а все не рідна мати.

Мачушине добро, як зимне тепло.

У мачухи прямі очі, а дивиться косо.

Лучче людям робить, ніж мачусі годить!

Мачуха пасинкові на волю давала: хочеш льолю купи, хочеш – голий ходи.

Бодай чорт у дядька служив, а до дядини за платою ходив!

Вдовіти – горе терпіти.

Вдівець – дітям не отець, бо й сам круглий сирота.

Краще сім раз горіти, аніж один раз вдовіти!

Вдовине горе кожен знає, а не кожен про вдову дбає.

Плачте,очі, хоч довіку по доброму чоловіку!

 

 

ПРО ВДІВСТВО

 

Без чоловіка,—що без голови; без жінки,—що без ума.

Вдівець—дітям не отець, бо й сам сирота.

Вдова — громадська людина. Заступає права чоловіка.

Вдова — ні жінка, ні дівка.

Вдовець. — дітям не отець, бо й сам круглий сирота.

Вдовине горе кожен знає, а не кожен про це дбає.

Вдовиця — не дівиця: свій звичай має.

Вдові, що вороні: немає оборони.

Вдовіти — горе терпіти.

Водою пливши — удовою живши. Вдовам доводиться переносить багато горя.

Живе вдова на подолі, та й плаче свій вік по гіркій долі.

З ним (чоловіком) — горе, а без його — вдвоє.

Зосталась, як у полі билина, хто не хоче, той і не скубне.

Краще сім раз горіти, аніж один раз овдовіти.

Не плаче малий, не горює молодець, а плаче вдівець.

Недбайливий чоловік умре—жінка по сусідах піде.

При жінці — погано, а остався вдівцем — ще гірше.

У вдови два норови, а у вдівця — немає й кінця.

У вдови плакана доля.

У кого жінка не вмирала, у того горя не бувало.

Удівонька — бідна голівонька.

Умре мати — осліпне батько.

Як гусь без води, так вдівець без жінки.

Як овдовієш, то й поумнієш. Доведеться одному виконувать всю роботу в госпо­дарстві.

Як умре батько, мати осліпне.

Без чоловіка,—що без голови; без жінки,—що без ума.

Вдівець—дітям не отець, бо й сам сирота.

Вдова — громадська людина. Заступає права чоловіка.

Вдова — ні жінка, ні дівка.

 

Вдовець. — дітям не отець, бо й сам круглий сирота.

Вдовине горе кожен знає, а не кожен про це дбає.

Вдовиця — не дівиця: свій звичай має.

Вдові, що вороні: немає оборони.

Вдовіти — горе терпіти.

Водою пливши — удовою живши. Вдовам доводиться переносить багато горя.

Живе вдова на подолі, та й плаче свій вік по гіркій долі.

З ним (чоловіком) — горе, а без його — вдвоє.

Зосталась, як у полі билина, хто не хоче, той і не скубне.

Краще сім раз горіти, аніж один раз овдовіти.

Не плаче малий, не горює молодець, а плаче вдівець.

Недбайливий чоловік умре—жінка по сусідах піде.

При жінці — погано, а остався вдівцем — ще гірше.

У вдови два норови, а у вдівця — немає й кінця.

У вдови плакана доля.

У кого жінка не вмирала, у того горя не бувало.

Удівонька — бідна голівонька.

Умре мати — осліпне батько.

Як гусь без води, так вдівець без жінки.

Як овдовієш, то й поумнієш. Доведеться одному виконувать всю роботу в госпо­дарстві.

Як умре батько, мати осліпне.

 

 

Про взаємини між людьми, дружбу і товаришування

 

---1частина

Громада — великий чоловік.

З одної ягоди немає вигоди.

Один у полі не воїн.

Один гусак поля не витопче.

Один дуб у полі — не ліс.

Один кіл плота не держить.

Одна головешка в печі гасне, а дві в полі горять.

Одна квітка не робить вінка.

Одна бджола меду не наносить.

Одна ластівка весни не робить.

Одним пальцем і голки не вдержиш.

Однією рукою в долоні не заплещеш.

Без одної крупи горщик повний буде.

Біда, коли один в бороні, а десять в стороні.

Всі за одного, один за всіх.

Всі одним миром мазані.

Два третього не ждуть.

Два третього не чекають, а четвертого не питають.

Де на двох вариться, там третій поживиться.

Де двоє їдять, там і третій наїсться.

Одна голова добре, дві ліпше, але хай одна розважить і поважить.

Попри двох і третій влізе.

Семеро воює, а один горює.

Семеро одного не ждуть.

Удвох, кажуть люди, легше плакати неначе.

Усім по сім, а нам по вісім.

Хто перший, той ліпший.

Що два, то не один.

Прийде сто душ та візьме сто груш, то мало що останеться, а прийде сто душ, принесе сто груш, то буде мірка.

Де дружніші, там і сильніші.

Де дружно, там і хлібно.

Дружний табун і вовків не боїться.

Дружній череді і вовк не страшний.

Дружні сороки і орла заклюють.

Біля сухого дерева й сире горить.

В купі і беззубий собака гавкає.

Копа (судна громада в XVI ст.) переможе й попа.

Як зберуться тучки в кучки — буде громовиця.

Як роблять укупі, не болить у пупі.

Гуртом і каша краще їсться.

В гурті і комар сила.

В гурті і пісня в лад іде.

В гурті — то й смерть не страшна.

В гурті робити — як із гори бігти.

Гуртом добре й батька бити.

Гуртом і чорта поборем.

Гуртом можна і море загатити.

Гурту і вовк не страшний.

Добре тим живеться, де гуртом сіється і жнеться.

Більша громада, як одна баба.

Більший чоловік громада, ніж пан.

Велетень у громаді, як правда в пораді.

Громада — це рада, що рішила, так і буде.

Чоловік громади не споможе, а громада одного може.

З громади по латці — голому свитка.

З громади по крихті — голодному пиріг.

За добру громаду варто і головою наложити.

Ниточка доведе до клубочка.

Ніхто не знає, тільки дід, баба та ціла громада.

Отаманом громада кріпка.

Хто красно говорить, громаду на гачок ловить.

Що громаді, те й бабі.

Що громада скаже, то і пан не розв'яже.

Що громада забажає, того і пан не поламає.

Яка громада, така її рада.

Без ради і військо гине.

Поділена радість подвійна, а поділене горе вдвічі менше.

Коли дихнуть усі люди, то вітер буде.

Нехай буде, як скажуть люде.

Попереду людей не біжи, а від людей не відставай.

Хоч ошукаюся, та там, де всі люди.

Що в людей ведеться, то і в нас не минеться.

Що людям, те й нам.

Як ми до людей, так і люди до нас.

Добрий чоловік — надійніше кам'яного мосту.

Добре ім'я — найкраще багатство.

Живи для людей, поживуть люди і для тебе.

Не бажай другому того, чого сам не хочеш.

Не дарунок дорогий, а дорога любов.

Що тобі не мило, другому не зич.

Мирська шия товста.

Собором і чорта поборем.

Згода будує, а незгода руйнує.

З добрими людьми завжди згоди можна дійти.

Де згода панує, там і горе танцює.

Краще солом'яна згода, як золота звада.

Де незгода, там часто шкода.

Зло — зла й сподівайся.

Лихий доброго псує.

Відігрів змію за пазухою.

Від лихого поли вріж та тікай.

Бійся не чорта, а лихого чоловіка.

Козла бійся спереду, коня — ззаду,а лиху людину — з обох боків.

Нікому не вір, то й ніхто не зрадить.

Щоб пізнати людину, треба з нею пуд солі з'їсти.

 

---2 частина

Були б пиріжки, будуть і дружки.

Давніх друзів забувають, а при горі споминають.

Дерево міцне корінням, людина — друзями.

Для милого друга і воли з плуга.

Для милого дружка і сережки з вушка.

Друга за гроші не купиш.

Друга шукай, а найдеш — тримай.

Друзі – це злодії часу.

Друзі пізнаються в біді.

Без біди друга не пізнаєш.

В пригоді признавай приятеля.

Для приятеля нового не пускайся старого.

Друг-боягуз гірше ворога.

Дурний друг — недруг.

З добрим дружись, а лихого стережись.

З дурнем подружитися — свій розум тратити.

З паном не дружись, а жінці не звіряйсь.

Коли хочеш позбутися друга, позич йому грошей.

Людина без друзів, що дерево без коріння.

Найти друга, за якого можна померти,— легко, а такого, щоб за тебе помер,— важко.

Не все другу знати, що на серці в себе мати.

Не карай, боже, нічим, як другом лихим.

Нема кращого друга, як вірна подруга.

Нема друга — шукай, а знайшов — бережи.

Не май друга вірного, не будеш мати зрадного.

Не май сто рублів, а одного друга.

Не так тії сто братів, як сто друзів.

Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

Не той друг, що лащиться, а той, що печалиться.

Нових друзів наживай, старих не забувай.

Одежа краща нова, друзі кращі старі.

Річ краще нова, а дружба — стара.

Своїх друзів наживай, та й батькових не втрачай.

Старий друг ліпший нових двух.

Сонце зігріває повітря, друг — душу.

Такі вони друзі, що коли б'ються, то й колом не розженеш.

То не друг, що хвалить тихо, а то друг, що хвалить вслух.

Недруг піддакує, а друг сперечається.

У друга вода солодша від вражого меду.

Хорошого друга узнаєш, як з ним розлучишся.

Хто друг кожному, той не друг жодному..

Чоловік без друга, що їжа без солі.

Бійся друга, як ворога.

Як не матимеш друга, не матимеш ворога.

Як прийде туга, пізнаєш друга.

 

 

---3 частина

Дружба та братство — дорожче багатства.

Берись дружно – не буде сутужно.

Говорити правду – втратити дружбу.

Дружба дружбою, а служба службою.

Дружба — велика сила.

Дружба — найбільший скарб.

Дружба родиться в біді, а гартується в труді.

Дружба - як дзеркало: розіб’єш, не складеш.

Дружби дружбою шукають.

Міцну дружбу і вогонь не спопелить.

Не в службу, а в дружбу.

Ой дружба, дружба, гірка твоя служба!

Пробуй золото вогнем, а друзів — грішми.

Що за дружба — і сокирою не розрубаєш.

Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.

Давай дружити: то я до тебе, то ти мене до себе.

З добрим дружись, а лихих стережись.

У хорошій компанії розуму наберешся, а в поганій і свій загубиш.

За компанію і циган повісився.

Зла компанія, що вугілля: як не впече, то замарає.

Борони мене, боже, від приятеля, бо з ворогом я дам собі раду.

Вірний приятель — то найбільший скарб.

Де щастя упало, там приятелів мало.

Для приятеля нового не цурайся старого.

За багатим столом багато й приятелів.

Кожух краще новий, а приятель старий.

Коли мішок, як теля, приятелів тьма, а як лата — нема ні сестри, ні брата.

Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — завзятих ворогів.

Ліпше десять приятелів, ніж один ворог.

Не обгороджуй себе огорожею, а приятелями.

Поки щастя плужить, доти приятель служить.

При добрій годині всі друзі й побратими.

Приятелів тьма, а вірного друга нема.

Приятельство що старше, то сильніше.

Приятелева вода лучча воронового меду.

Старих приятелів забувають, а при біді споминають.

Такого собі приятеля знайшов, що навіть до пекла би з ним пішов.

Треба і в пеклі приятеля мати.

Хорони мене, господи, від приятелів, бо з ворогами я сам собі раду дам.

Позичати — друг, віддавати — ворог.

Не давай грошей — не втрачай дружби

Хочеш позбутися грошей — знайди собі приятелів.

Хто з тобою роздружився, той з тобою й не дружив.

Хто себе надміру любить, той друзів не має.

 

---4 частина

Погане товариство і доброго чоловіка зіпсує.

У товаристві лад — усяк тому рад.

Не зійшлись звичаями — не бути дружбі.

Вовк вівці не товариш.

Ворон ворону очей не виклює.

Горщик котлу не товариш.

Гусь свині не товариш.

Два коти в однім мішку не влежаться.

Дурний розумного, а п'яний тверезого не люблять.

Кінний пішому не товариш.

Кінь з волом не пара.

Не сват сотник коробейнику.

Медвідь корові не брат.

Ситий голодному не товариш.

Ситник берднику не товариш.

Юнь до коня, а молодець до молодця.

Братайся віл з волом, кінь з конем, а свиня об тин, коли нема з ким.

Побратався собака з горобцем.

Побраталася свиня з пастухом.

Поганого чоловіка в побратими не бери.

Біля чого потрешся, того й сам наберешся.

В лиху годину узнаєш вірну людину.

Вчора браталися, нині розсталися.

Добре братство миліше, ніж багатство.

З добрим поживеш – добро переймеш, а з лихим зійдешся – того й наберешся.

З ким поведешся, від того й наберешся.

Скажи мені, хто твій товариш, - тоді я скажу хто ти.

Хто до кого пристає, таким і стає.

Ми з тобою – як риба з водою.

Ніколи не треба нехтувати товариською допомогою.

Один другого не переважить, хоч на одній гілляці повісь.

Обоє рябоє.

Краще погана дорога, ніж поганий супутник.

 

ПРО СУСІДІВ

 

Без брата проживеш, а без сусіда – ні.

Близький сусід кращий від далекого брата.

Бодай доброго сусіда мати та своїм плугом орати.

Добре, як сусід близький, а перелаз низький.

Добрий сусід — найближча родина.

Знають сусіди твої біди.

З сусідом дружи, а тин городи

Коли сусід, як мід, то проси його на обід.

Не заглядай до сусіда — може з того бути біда.

Не купуй собі дім, а купи собі сусіда: хату купиш, а сусіда не продаси.

Нема більшої біди над лихі сусіди.

Не позичай у сусіда розуму.

Сусід не захоче, то й миру не буде.

Сусід спати не дає: добре живе.

Сусідські діти — найпустіші.

Тоді сусід добрий, коли мішок повний.

У сусіда ані коня не купуй, ані жінки не бери, бо будуть утікати.

У сусіда повна піч дров, та горять, а у мене одно, та й те не хоче.

Який сусіда, така й бесіда.

Як маєш сусіду пустити, то в сінях камінь положи.

Як ся чоловік гаразд має, то і сусід у нього буває.

 

ПРО ГОСТИНИ

 

Вітали, але сідати не просили.

Бог дав свято, а чорт - гості.

Будьте, як дома, а поводьтесь, як в гостях.

В гостину збирайся, але вдома пообідати не забувай.

В гості ходить - треба і до себе водить.

Любиш в гостях бувати, люби ж гостей і приймати.

В гостях добре, а дома найлучче.

У гостях добре, а вдома краще.

В гостях добре їсти й пити, а вдома спати.

В гостях за їжу останній приймайся, а перший переставай.

Веселий гість - дому радість.

Від податків та гостей не відкрутишся.

Діти в кут, коли гості в хату йдуть.

Гарними розмовами гостей не наситиш.

Гарні гості, та не в пору.

Риба і гості псуються через три дні.

Гість рідко буває, та багато бачить.

Гість гостя ненавидить, а господар обох.

Гість першого дня - золото, другого - срібло, а третього - мідь: додому їдь.

Гість хазяїнові не укажчик.

Гість – як невільник: де посадять, там і сидить.

Гості об'їдять кості.

Гостя по одежі стрічають, а по розуму проводжають.

Гостям сміх, а хазяям сльози.

Господи-боже, чи мав ти гості?

Дай, боже, гостя в дім, то і я нап'юсь при нім.

Два рази гостям рад: раз, що приїхали, а раз, що від'їхали.

Де часто гостина, там голод недалеко.

Для проханого гостя багато треба, а несподіваний гість, що не постав, то їсть.

Добрі гості, та в середу трапились.

Дома їж, що хочеш, а в гостях, що дадуть.

Рад би гостю - хліба шкода.

Коли їдеш у гостину, бери хліб у торбину.

Їхало помело: в гостях у віхтя було.

Коли надувся, як сич, то гостей не клич.

Ліпше свій гість, як чужих шість.

Люди добрі, тепла хата, є що їсти, є де спати, - хоч зимуй!

Один гість - радість, два - вага, три - тягар.

Милі гості, чи не надокучили вам хазяї?

Набралося гостей з усіх волостей.

На ласий кусок найдеться куток.

Невчасні гості гірше від татарів.

Непроханий гість гірше татарина.

Незваний гість - гірше вовка.

Незвані гості гризуть кості.

Не звикай у гостях, бо й дома захочеш.

Несе чорт гості.

Пішов би в гості, та ніхто не запрошує.

Пора гостям і честь знати.

Прийшов гість та на голу кість.

При пості добре відбути гості.

Ситого гостя добре годувати.

Сідайте, хай ноги для дороги!

То добрий гість, що мало їсть.

Хто гостю радий, той і собаку його нагодує.

Чим хата багата, тим і гостям рада.

Чим багаті, тим і раді.

Чим маю, тим приймаю.

Яка днина, така і гостина.

Який гість – така йому й честь.

Який гість, такий і калач.

Що не є в печі, те й на стіл мечи!

Що хата має, тим і приймає.

Хто перший приходить, тому першому і подають.

На кожний чмих не наздоровкаєшся.

Давали їсти й пити, та не було кому просити.

Де тебе не просять, хай тебе там чорти не носять.

За запросини грошей не беруть.

Просили, запрошували, з хати шапку викидали, ледве живим лишився.

Просили на дорозі, щоб не були на порозі.

Яке частування, таке й дякування.

 

Про здоров'я, болячки та все, що з тим в парі йде

 

Доки здоров'я служить, то чоловік не тужить.

Без здоров'я нема щастя.

Без здоров'я ніщо чоловікові не миле.

Було б здоров'я, а все інше наживем.

Вартість здоров'я знає лише той, хто його втратив.

В здоровому тілі — здоровий дух.

Все можна купити, тільки здоров'я ні.

Глянь на вид і про здоров'я не питай.

Горе стихає, а здоров'я зникає — і радість минає.

Добра жінка і здоров’я — то найбільший скарб.

Добре здоровому вчити хворого.

Здоровий злидар щасливіший від хворого багача.

Здоровий хворого не розуміє.

Здоровий, як циганова коняка: день біжить, а три лежить.

Здоровий, як хрін.

Здорова, як вода.

Здоровому все здорово.

Здоровому все на здоров'я йде.

Здоровому здається, що ніколи не захворів.

Здоровому пироги не вадять.

Здоровому пір’я, а хворому каміння.

Здоров'я більше варте, як багатство.

Здоров'я входить золотниками, а виходить пудами.

Здоров'я — всьому голова.

Здоров'я за гроші не купиш.

Здоров’я —  на базарі не купиш.

Здоров'я маємо — не дбаємо, а погубивши — плачемо.

Здоров’я мати – вік біди не знати.

Здоров'я — над маєток.

Здоров'я — найдорожчий скарб.

Здоров’я нівроку, аби не муляло збоку.

Здоров’я, як щастя, коли його не помічаєш, значить, воно є.

До старості баба на базар ходила, а здоров’я так і не купила.

Аби зуби, а хліб буде.

Аби моя голова здорова була, то все гаразд буде.

Коли б голова здорова, то будуть воли та й корова.

Найбільше щастя в житті — здоров'я.

Найбільше багатство — здоров’я.

Ліпше здоров'я, як готові гроші.

Над здоров'я нема старшого.

Поки чоловік здоров, то здоров'я не шанує.

При здоров'ї все чоловікові миле.

Світ великий, було б здоров'я.

Скрипливе скрипить, а здорове лежить.

Той здоров'я не цінить, хто хворий не був.

То слабого питають, а здоровий, що впійме, то змеле.

На добрий камінь що не дай, то змеле.

Хіба треба у недужого питати, чи бажає він здоров'я мати?

Хто здоров, той ліків не потребує.

Худоба — річ набута, а здоров'я — ні.

Що ми по життю, як здоров'я не маю.

Як я здоров, то мені й хрін за цукор.

Гроші й одежу бережуть, коли вони є, а здоров’я – коли немає.

Люди часто хворіють, бо берегтись не вміють.

(народні поради про те, як бути здоровим)

Бережи і шануй честь змолоду, а здоров'я — під старість.

Бережи одежу знову, а здоров'я змолоду.

Бережи одяг, доки новий, а здоров'я — доки молодий.

Як на душі, так і на тілі.

Весела думка — половина здоров'я.

Веселий сміх — здоров'я.

Журба здоров’я відбирає, до гробу попихає.

Заздрість здоров’я їсть.

Хочеш добре виглядати, не треба нервувати.

Досить жартувати, аби не хворувати.

Хоч не скоро, та здорово.

Держи голову в холоді, а живіт в голоді — будеш здоров.

Держи голову в холоді, ноги в теплі, проживеш довгий вік на землі.

Держи ноги в теплі, голову в холоді, живіт в голоді — не будеш хворіть,

будеш довго жить.

Тримай голову в холоді, черево в проголоді, ноги в теплі, житимеш довго на землі.

Їж — не переїдайся, пий — не перепивайся, говори — не переговорюйся, то будеш здоров.

Рух - це здоров'я.

Рухайся більше - проживеш довше.

Пар кісток не ломить.

Помірність - мати здоров'я.

Праця додає здоров'я, а лінь - хвороб.

Без діла людина старішає.

Без діла псується сила.

Довго спати – здоров’я не мати.

Хто довго спав – здоров’я проспав.

Хто праці не боїться, того хвороба сторониться.

Хто рано встає, той довше проживе.

Якщо хочеш здоров'я мати, мусиш рано вставати, а звечора лягати.

Запущену хворобу трудно лікувати.

Кого болить, най ся гоїть, але хто ся лічить, той ся калічить.

Хто хоче одужати, тому не треба лягати.

Найпростіша їжа дає найбільшу силу.

Ненажера риє собі яму власними зубами.

Хто добре жує, той довше живе.

Береженого і Бог береже.

 

 

ПРО ЗВИЧАЇ, КАЛЕНДАРНІ СВЯТА УКРАЇНЦІВ

 

На Великдень на радість стріляють.

Де вовк на Великдень зачує дзвони, то буде цілий рік крутитися.

Обійдеться великдень без гречаної паски.

Шити-білити: завтра Великдень.

От пробі — Великдень! а він зовсім не великий (нібито баба так сказала.

На Великдень сорочка хоч лихенька, аби біленька, а на Різдво хоч сирова, аби нова.

Масляниця — баламутка: обіцяла масла й сира, та не хутко.

Збираюсь колядувати, а тут вже і щедрувати пора.

До першого грому земля не розмерзається.

Питається лютий, чи ти добре взутий.

Як прийде марець, то обмерзне старцю палець.

Прийде вербниця, назад зима вернеться.

Дми не дми — не до Різдва йде а до Великодня (ніби Циган так сказав).

Святий Вечір світивбися, а Великдень — не снивбися.

На Різдво — обійдеться без паски, а про мак — буде й так, а без олію — не зімлію.

Краще Різдво тріскуче ніж пекуче.

Зелене Різдво – білий Великдень.

Поки три-пять неділь (по Різдві) не мине, поти тепла не буде.

На Новий рік прибуло дня, на заячий скік.

До весняного Миколи не можна купатись, бо з чоловіка верба виросте.

Тріщи не тріщи, а вже минули водохрещі.

На Водохрещі день теплий – буде хліб темний.

Громниця, скидай рукавиці, близько весна.

На громницю маєш зими половиню.

Коли на стрітення нап'ється гуска з сліду води, набереться господар біди.

Як на стрітення півень води нап'ється, то на Юрія віл напасеться.

Стрічаються на стрітення зима з літом, щоб поборотися, кому йти наперед, кому вертатися назад.

На стрітення повертається птиця до гнізда, хлібороб — до плуга.

Як на Стрітення падає зі стріхи – не найдеться з літа потіхи.

Як горобці на Стрітення купаються в калюжі, то морозу дожидай і стужі.

До Прохора баба охала: „Ой, холодно!”, а прийшли Прохір і Влас: „Вже весна у нас!”

На Теплого Олекси риба хвостом лід розбиває.

Прийде тиждень вербовий — бери віз у дорогу дубовий.

Похвала похвалиться, а Вербна (неділя) поставиться, а Біленька і побілить.

До благовіщений зими не лай, а саней не ховай.

До благовіщений і птиця гнізда не в'є.

На благовіщений весна зиму поборола.

Яка погода на Благовіщення, така і на великий день.

На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай.

На Благовіщення півень на дорозі нап’ється, то на Юрія (6.05.) віл напасеться..

Який день на Благовіщення, такий на Великдень.

З Юрія хороводи, з Дмитрія — вечорниці.

Коли на Юрія дощ і грім, буде радість людям всім.

На Юрія сіна коню кинь та й вила закинь.

На Юрія роса — не треба коням вівса.

На Юрка сховається в житі курка.

Сіно — до Юрка, а хліб — до Ілька.

В кожнім році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого

До Миколи не буде літа ніколи: не сій гречки і не стрижи овечки.

Не хвались на Юрія посівом, а хвались на Миколи травою.

Бджола каже: «Годуй мене до Івана, я зроблю з тебе пана».

На Івана Купала баба муки не мала, на святого Петра пирогів напекла.

Після Івана Купала не треба жупана.

У петрівку бджоли роблять на панів, а в спасівку — на себе.

Тепер не петрівка, щоб повторяти разів кілька, а зима — сказав та й нема.

Хто в петрівку сіна не косить, той зимою і в собак їсти просить.

Тільки до Іллі добрі рої, а по Іллі повісь роя на гіллі.

До Іллі зробити сіно — наче пуд меду в нього вкласти.

До Іллі сіно і під кущем сушать, а після Іллі й на кущі не сохне.

Як прийде Ілля, то наробить у полі гнилля.

Минув спас — держи кожух про запас.

Од спаса та й рукавиці до паса.

До Спасівки пчоли на пана роблять, а в Спасівку на себе.

Як прийде спас, комарам урветься бас, а як прийде пречиста — забере їх нечиста.

Спасівка — ласівка, а петрівка — голодівка.

Покрова всю землю листом покриває.

Покрова накриває траву листям, землю — снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем.

Хто сіє по покрові, то виводить взимку по корові.

На Андрія треба кожуха-добродія

До Купала дітки просять дощу, а після Купала він сам вийде.

 

Знання та вміння

 

Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати.

Борода не робить мудрим чоловіка.

В умілого і долото рибу ловить!

Вік живи — вік учись.

Вчення в щасті красить, а в нещасті тішить.

Вченому світ, а невченому тьма.

Гарно того вчити, хто хоче все знати.

Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.

Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!

Грамоти вчиться — завжди пригодиться.

Грамотний — видющий і на все тямущий.

Дарма, що малий, а й старого навчить!

Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться!

Дивиться рідко, та густо бачить.

Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.

За битого двох небитих дають, та й то не беруть.

За дурною головою рукам і ногам немає спокою.

За одного вченого дають десять невчених.

За одного грамотного сім неграмотних дають.

Знає, на чім світ стоїть!

Знання робить життя красним.

І з сивою бородою не все розум приходить!

І сила перед розумом никне!

Книга вчить, як на світі жить.

Кожна голова має свій розум.

Кожна пригода — до мудрості дорога.

Людей питай, а свій розум май!

Молоде орля, та вище старого літає!

Мудра голова не дбає на лихі слова.

Мудрій голові досить два слова!

Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.

Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

На те й голова, щоб у ній розум був.

Навчай інших — і сам навчишся.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

Наука не йде на бука!

Наука не пиво: в рот не віллєш!

Науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить.

Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.

Не бажай синові багатства, а бажай розуму!

Не краса красить, а розум.

Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!

Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать.

Не перо пише, а розум.

Не питай старого, а бувалого.

Один розум добре, а два ще краще!

Одна розумна голова добре, а дві ще краще!

Око бачить далеко, а розум ще дальше.

Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом!

Пташка красна своїм пір’ям, а людина — своїм знанням.

Треба розумом надточити, де сила не візьме.

У сусіда ума не позичиш.

Усякому на старість розуму прибавиться.

Учений іде, а неук слідом спотикається.

Учись змолоду — пригодиться на старість!

Учись — на старість буде як нахідка!

Розумний батько сина опитати не соромиться.

Розумний всякому дає лад.

Розумну річ приємно й слухать.

Розум — скарб людини.

Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.

Сила та розум — краса людини.

Сила уму уступає!

Скільки голів, стільки й умів!

Старого горобця на полові не обдуриш.

Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.

Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.

Хто грамоти вміє, той краще сіє.

Хто добре учиться, той буде й добре робить.

Хто знання має, той мур зламає.

Хто людей питає, той і розум має.

Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.

Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.

Чоловік розуму вчиться цілий вік.

Шануй учителя, як родителя!

Щастя без розуму — торбина дірява.

Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш.

Що голова, то й розум!

Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить.

Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся.

Як голова сивіє, то чоловік мудріє.

Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень.

Яка головонька, така й розмовонька!

Які літа — такий розум!

 

Кохання

 

Болить серденько, та плакать стидненько!

В неї брови до любові, а устоньки до розмови.

Волос сивіє, а голова шаліє.

Вона за ним сохне, а він і не охне.

Гарна дівка, як маківка.

Гонить дівка парубка, а сама від нього не йде.

Дай серцю волю – заведе в неволю.

Дівчина, як берізонька, сережками завішана.

Дівчина, як квіточка, – з нею рай, а чужої молодиці не займай!

Дівчина, як тінь: ти за нею – вона від тебе, ти від неї – вона за тобою.

Дівчина – як у лузі калина.

До любої небоги нема далекої дороги.

Душа душу чує, а серце серцю вість подає.

З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем.

Закохався, як чорт в суху вербу.

Їж з голоду, а люби змолоду.

Казала дівка: “Семене, не притуляйся до мене!” А сама тільки того й хоче!

Кого кохає, за тим і зітхає.

Коли любиш – люби дуже, а не любиш – не жартуй же!

Коли любиш – так женись, а не любиш – відступись!

Кому – як мара, йому – як зоря.

Кохання не запобіжиш зарання.

Краснеє личко – серцю непокій.

Кров не вода, а серце не камінь.

Куди серце летить, туди й око глядить.

Люби мене в будень, а в неділю, як приберуся, то й на тебе не подивлюся.

Любиш – люби, а не любиш – не води.

Люблю свою любку, як голуб голубку!

Любов – не пожежа, займеться – не згасиш.

Любов сильніше смерті.

Любов, як перстень, не має кінця.

На любов і смак товариш не всяк.

Не кожна ж Ганна й гарна!

Не поможуть і чари, як хто кому не до пари.

Невесело в світі жити, як нема кого любити.

Нехай мене той займає, хто кохання в серці має!

Нехай мене той голубить, а хто вірно мене любить!

Нужда в вікно, а любов у двері.

Не вповала на худобу, а вповала на уроду.

Не втаїться кохання, як у мішку шило.

Полюби нас так, а з грішми – то в’язне й дяк.

Полюбиться сатана краще від ясного сокола.

Різні по вдачі – міцні на любов.

Рукавом сльози втирає, а очима на парубків зиркає.

Серце ні на що не вважає – свою волю має.

Силою не буть милою.

Старого любить – тільки дні губить.

Старої любові й іржа не їсть.

Сухар з водою, аби, серце, з тобою.

Така гарна пика, що як виглянула із вікна, то три дні собаки гвалтували.

Така ладна, що як на двір вийде, то всі пси брешуть.

Так любить, як порох у оці.

Так мене, мамо, хлопці люблять, що за кулаками світу не бачу.

Так тебе люблю, що як не ваджу, то вдень спати не можу!

У дівчини стільки ласки, як на тихім ставку ряски.

У кого чорний вусок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому й юшки шкода.

Хороша, хоч води з лиця напийся.

Хороший, як Микитина свита навиворіт.

Хоч у курені, аби до серця мені.

Хоч борщ без сала, аби душа пристала.

Хоч ти і люба, а не добирайся до мого чуба!

Хто любить ревне, жаліє певне!

Хто любить, той того й голубить.

Хто п’яницю полюбить, той вік собі згубить.

Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна, як придивилась, то й сказилась!

Як гляне – серце в’яне.

Я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці!

Як не бачу – душа мре, а побачу – з душі пре.

Якби літа вернулися, то б ще хлопці горнулися!

 

Шлюб

 

Не з багатством жить, а з людиною!

Краще на вбогій жениться, чим вік з багатою волочиться.

Бери жінку в одній льолі, аби була до любові.

Поберімося, небого, в тебе мало, а у мене нема й того.

Бідному жениться, то день укоротиться.

Коли убогому жениться, то й ніч мала.

Чиє весілля, того й музики.

Чужим пивом свадьби не одбудеш.

На двох весіллях зразу не танцюють.

Не спаруєш голубки до півня, бо голубка півневі не рівня.

Сватай ту, яку сам хочеш, а не ту, яка за тебе йде.

Кого любиш, того сам даруєш, від нелюба не приймаєш.

Краще в ставку потопати, як з нелюбим шлюб узяти!

Краще полин їсти, ніж з нелюбим за стіл сісти!

Панське кохання – гірке горювання.

Є що їсти й пити, та нема з ким говорити.

Не підеш по добрій волі, то підеш по неволі.

Кому калач пікся, а кому довівся!

Тоді він буде жениться, коли бики почнуть телиться!

Хороший парубок, хоч води напийся, та й досі не женився!

Не ходи по полю, не топчи куколю, не лупай очима, – не твоя дівчина!

Не ходи й порогів не оббивай, бо зятем не будеш.

Не микуляй очима, як не твоя дівчина.

Не буде Галя – буде другая.

Парубок жениться – любу бере, вдовець жениться – хто за нього йде.

Буду сива, як вівця, а не піду за вдівця.

Личко дівку віддає.

З гарною одружиться – єсть на кого подивиться!

З краси не пити роси.

З красивого лиця води не пити.

Не шукай красоти, а шукай доброти.

Поганий на вроду, та гарний на вдачу.

Добра дівка: як старости йдуть, тоді хату мете.

Вибирай жінку на цілий вік.

Перше чим одружитись, треба роздивитись.

Нежонатого не посилай в старости, бо як гарна дівка – переб’є.

Дівка на порі – женихи у дворі.

Сватає сім, а дівка буде не всім.

Сватає сто душ, а чоловік буде лише один.

Засватана дівка усім гарна.

Тоді дівка пишна, як заміж вийшла.

Лучче женись, а на чужу жінку не дивись.

Бачать очі ревниві дальше, ніж орлині.

Трудно дівку силувати заміж, як парубок не бере.

Сиділа дівка та й висиділа дідька.

Хоч за старця, аби не остаться.

Хоч за вола, аби дома не була.

З богом, Парасю, як люди трапляються.

Одказлива дівка до сивих волос додівує.

Сиди до сивої коси, а за ледащо заміж не йди!

Кожній свашці по ковбасці.

Свасі перша чарка й перша палка.

Заміж іти – не дощову годину перестоять.

Не все те правда, що на весіллі співають.

Хто рано одружиться, той вік не натужиться.

Одрізана скиба од хліба.(Віддана заміж.)

Кожна птиця знайде свого Гриця.

Яку йому кару дати? – Оженить його, то буде знати!

Ожени його, він сам пропаде.

Ненадовго старий жениться: як не вмре, то жінка покине.

За старого піду – соломкою накрию, а молодого сама нагрію.

Хоч і сова, аби з другого села!

Не зітхай важко, не віддамо далеко, – хоч і за курицю, та на свою вулицю.

Ще молоко на губах не обсохло, а він жениться задумав!

Постав мені хату з лободи, а в чужую не веди!

Солом’яний парубок золоту дівку бере.

Не нашого пера пташка у Івашка.

Не плач, небого, що йдеш за нього, – нехай плаче він, що бере біду в дім.

Ну й пара! – чорт сім пар лаптів стоптав, поки їх спарував.

 

Родина та родинні стосунки

 

Нема кращого друга, як вірна супруга.

Без вірного друга великая туга.

У кого жінка не вмирала, у того горя не бувало.

Батьки глядять дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця.

Мені батько не рідня, мені мати не рідня, мені теща родина – мені жінку родила.

Як люба дружина, то люба й в ряднині.

Хоч нема що з’їсти, аби було з ким сісти.

Нащо й клад, коли в сім’ї лад.

Живуть між собою, як голубів пара.

Нема вірнішого приятеля, як добра жінка.

Три друга: батько, мати та вірна жінка. Чоловік та жінка – одна спілка.

Мовчок: розбив тато горщок, а мати два, та ніхто не зна!

З добрим подружжям і горе розгорюєш.

Жінка чоловікові подруга, а не прислуга!

Жона держить дом за три угли, а муж за четвертий.

Іван плахту носить, а Настя булаву.

Гарна пава пером, а жінка норовом.

Добра жінка мужові своєму вінець, а зла – кінець.

Краще камінь довбати, чим лиху жінку навчати.

Від сердитої жінки постарієш, а від доброї – помолодієш.

Від огня, води і злої жони – боже борони!

Лучче їсти хліб з водою, чим жити з жінкою лихою.

Розумна жінка чоловіка із біди вирятує, а дурна ще втокмачить.

Жінка не черевик – з ноги не скинеш.

І в лиху годину не кидай дружину!

Хоч ох, та вдвох!

Куди голка – туди й нитка, куди чоловік- туди й жінка.

Як чоловік жінку любить, то й лиха жінка доброю буде.

Як чоловік жінку не любить, то й добра лихою буде.

Не заглядайся на чужих жінок, бо свою згубиш.

Той сам себе губить, що чужую жону любить.

Сім’я міцна – горе плаче!

За молодим жити весело, а за старим – затишно.

Біда – як жінка бліда, але ж лиха година, коли жінка – як калина!

Драний кожух – не одежа, чужий чоловік – не надежа.

Не дай бог коня лінивого, а чоловіка ревнивого!

Як була я дівочкою – до мене ходили з горілочкою, а як стала молодицею – перестали ходить і з водицею.

Чоловік, як ворона, а все ж жінці оборона.

В дівках сиділа – плакала, заміж пішла – вити стала.

Гарна дівицею, гарна й молодицею.

Як гарна молодиця, то гарно й подивиться.

На красивого чоловіка дивитись гарно, а з умним жити легко.

На красиву жінку гарно дивиться, а з розумною гарно жить.

Де красна молодиця, там ясна світлиця.

Як сорочка біла, то й жінка мила.

Не лихо журить і чужа сторона, а невдала жона.

Де багацько господинь, то ту хату хоч покинь.

Жона – княгиня, а хата не метена!

Вчи жінку без дітей, а дітей без людей.

За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим – молодіє.

Коли п’яниця в шинку скаче, то жінка дома плаче.

Рідня до півдня, а як сонце зайде – і сам чорт не найде!

Доки не поберуться – любляться, а поберуться – чубляться.

Пий пиво – та не лий, люби жінку – та не бий!

На зло моїй жінці – нехай мене б’ють.

Стара не покине, молодих сам не хочу.

Поспішився – оженився і в біду зразу ввалився!

Не мав лиха, так оженився.

Оженився, як на льоду обломився.

Ішов, ішов дорогою – та і в яму впав, любив, любив хорошую – та й плюгаву взяв.

Як оженився, так зажурився: треба горшка, миски і колиски.

Пий сама, мила, коли таке заварила!

Де муж старий, а жінка молода, там рідка згода.

Як жениться – то мостом стелиться, а як ожениться – то кісткою в грудях стає.

Оженивсь – перемісивсь.

В людях Ілля, а вдома свиня.

 

 

ПРО БІДНИХ ТА ЛІНИВИХ

 

Голота не боїться ні дощу, ні болота.

Ні кола, ні двора. Тільки й ходу, що з воріт та у воду.

Голодній кумі хліб на умі, а неголодна й про книші забула

Бідність краде, а нужда бреше.

Одежі — що на собі, а хліба — що в собі.

Не лякай щуки морем, а бідного горем.

В однім кармані смеркає, а в другім світає.

Не статки гонять із хатки.

Чим голіший, тим мудріший.

Сума — то сума (торба), а до неї треба й ума.

Бідному куди не кинь, то все догори діркою

Ситий голодного не розуміє.

Поки ситий схудає — худого чорти візьмуть.

Багатому чорт дітей колише.

Багатому чорти й горох молотять.

Багатий усім брат, а хто нічого не має, того ніхто не знає.

Багатому — щастя, убогому — діти.

Пани б'ються — у мужиків чуби тріщать.

То пан хороший, як багато грошей.

Двом панам тяжко служить.

Двом панам служить — сорочки не мат

 

ПРО ПОПІВ:

 

Нема дурнішого од попа: люди плачуть, а він співає.

То ж тільки піп та півень такі дурні, що до світа співають.

Дурний піп — дурна й молитва.

Що я, дурніший від попа?

Попи самі дурні і нас дурять.

Попа та дурака в передній куток саджають.

Щодень бога хвалить і щодень людей дурить.

Дурень іде молиться, а піп із нього живиться.

Попові дать, а де собі брать?

Хочеш розбагатіти - створи власну релігію

 

Домашні тварини

 

Корова в дворі – харч на столі.
 
Котрий кінь тягне, того ще й б'ють.
 
Сінним конем, а солом’яним волом не далеко заїдеш.
 
Кінь на штирьох ногах, та й ся шпотає.
 
Любиш поганяти, люби й коня годувати.
 
Їдь, кобило, хоч три дні не їла!
 
Даси коневі полови – будеш робить поволі.
 
Гладь коня вівсом, а не батогом!
 
На батозі далеко не поїдеш.
 
Сип коневі мішком – не ходитимеш пішком!
 
Хто коня годує, той дома ночує.
 
В дорозі, у гостині пам’ятай о худобині.
 
Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.
 
Добре тому в дорозі, хто сидить на возі.
 
На те коня кують, щоб не спотикався.
 
Люблю Сивка за звичай: хоч крекче, та везе.
 
У доброго коня верстви не довгі.
 
Немазаний віз скрипить, а мазаний сам біжить.
 
Пожалієш ухналя, то й підкову згубиш.
 
Пропав батіг – пропадай і пужално!
 
Коли віл пропав, то пропадай і ярмо!
 
Не рахуй овець в череді, а рахуй в загороді.
 
Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита!
 

 

Птахи

 

ПТАХИ різні

 

 

Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
 
Де багато пташок, там нема комашок.
 
Як багацько птиць – не буде гусениць.

У всякої пташки свої замашки.

Видно птаха по пір'ю.

Видно птаха по польоту.

Всяка пташка свої пісні має.

Кожна птиця знайде свого Гриця.

Де багато пташок, там нема комашок.

Доспівалась пташка до зими, пришилося під стріхою зимувати.

Зав'яз пазурець — і пташці кінець.

Маленька пташка, та гострий дзьобик.

Ліпше пташині голодом у лісі, як при цукрі у багатій стрісі.

Ліпше пташці на зеленій вітці, ніж у пана в золотій клітці.

Не ходи у воду за птицею, а у ліс за рибою.

Нікому сама птаха в руки не вскочить.

Ранні пташки росу п'ють, а пізні слізки ллють.

Рано б пташка запіла, якби киця не з'їла.

Яка пташка, така й пісня.

Як багато птиць, не буде гусениць.

 

СОЛОВЕЙ

 

І соловейко не співає, коли їсти не має.

У кожного солов'я пісня своя.

Не потрібна солов'ю золота клітка, краща йому зеленая вітка.

Не прилетів соловей, нехай же іволга за нього править.

Прирівняв солов'я до зозулі.

При соловію і горобець співак.

Соловей співає, поки голос має.

Соловейко щебече, а баба й собі пробує.

Соловей тоді починає співати, як нап'ється води з березового листя.

Хоч соловейко маленький, та його пісні удаленькі.

 

 

СОРОКА

 

Всяка сорока від свого язика страждає.

Двох сорок разом за хвіст не вдержиш.

Дружні сороки і орла заклюють.

Сорока на хвості принесла.

І сорока розказує, та толку мало.

Не одна сорока білобока.

Сорока гостей кличе.

Сорока скрегоче, бо гостей хоче.

Сорока з тину, а десять — на тин.

Сорока у ворони просить оборони.

Цокотала сорока пугачеві і про те і про се, і про Якова, і про всякого, а він їй в одвіт: «Пугу!»

 

ЗОЗУЛЯ

 

Зозуля своє гніздо не в'є.

Зозуля собі гнізда не мостить.

Ще й на нашій вулиці зозуля закує.

Зозуля житнім колосом удавилася.

Про те зозуля кує, що свого гнізда не має.

 

КУЛИК

 

Кулик — не велик, а все-таки птиця.

Кожний кулик своє болото хвалить.

Кулик кулика бачить здалека.

 

ЛАСТІВКА

 

Де ластівка не літає, а на весну додому прилітає.

Ластівка день починає, а соловей його кінчає.

Ластівка весну починає, осінь накликає.

Ластівки вилітають — годину обіцяють.

Одна ластівка не робить весни.

Ранні ластівки — щасливий рік.

 

ЛЕЛЕКА

 

Де лелека водиться, там щастя родиться.

 

ОРЕЛ

 

Краще битися орлом, ніж жити зайцем.

Куди орли літають, туди сорок не пускають.

Не вчи орла літати, а рибу плавати.

Не вчи орла літати, а солов'я співати.

Орел мух не ловить.

Молоде орля, та вище старого літає.

 

ПАВА

 

Видно паву і по носі, що бродила по просі.

 

СИНИЦЯ

 

Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі.

За морем і синиця птиця.

Синицю хоч на пшеницю, так не буде толку.

Синиця — не птиця.

 

СОВА

 

Ніхто не буде знати, тільки сич та сова, та людей півсела.

Сова вдень мовчить, а вночі кричить.

Сова спить, а кури бачить.

Сова плаче — сліз не має.

Сові сонце очі коле.

 

СОКІЛ

 

Знати сокола по польоту, а доброго молодця по походці.

Підстреленого сокола і ворона клює.

Сокола з рук не пускай

 

 

 

ВОРОНА

 

Від ворон відстала, до пав не пристала.

Вліз між ворони, кракай, як і вони.

Ворона вороні ока не виклює.

Ворона хоч мала, а рот великий.

Ворона прямо літає, та ніколи дома не ночує.

Ворона — сові не оборона.

Ворона й за морем літає, та дурна вертається.

Вороні і мило не поможе - все чорна буде.

Куди б ворона не літала, завжди на гній сяде.

Не поможе вороні купіль, а крукові мило.

Вороні соколом не бути.

Голу кістку і ворона не хоче дзьобати.

Із ворон почали, а на сороки перевели.

Йому й ворона за солов'я стане.

Не вилітала ворона замолоду у вирій, то й не полетить на старість.

Не каркала ворона, догори летючи, а наділ і поготів не буде.

Куди ворона, туди й хвіст.

Куди вороні не літати, то треба крилами махати.

На кого ворони, на того й сороки.

Нащо вороні великі розговори, коли вона знав своє «кра».

Знати ворону по польоту.

Лякана ворона куща боїться.

Яка ворона в воду, така й з води.

Кому ворон над головою кряче, той має щастя собаче.

Старий ворон густо не кряче.

 

КРУК

 

Де стерво, там і круки.

Круки сідають, а пани на людську душу чигають.

Крук крукові ока не видзьобає.

Не дурний крук пустити з рук.

Ще жодне мило крука не змінило.

Не штука встрелити крука, як сидить, але штука, як летить.

 

ГОРОБЕЦЬ

 

Горобець маленький, а серденько має.

Горобців боятися - проса не сіяти.

Краще нині горобець, як узавтра голубець.

Ліпше горобець у жмені, як журавель у небі.

Ліпше горобець в руці, чим заєць в лісі.

Старого горобця на полову не зловиш.

То стріляний горобець.

Горобці крупу з'їли, а синиця в клітку попала.

Де ті горобці подінуться, як корчма згорить?

Не грати горобцеві з соколом.

По горобцях з гармат не стріляють.

 

ДЯТЕЛ

 

Хто б дятла знав, якби не його ніс.

Журавель

Унадився журавель до бабиних конопель.

Журавлі прилетіли — весну принесли.

Лови журавля в небі.

Не кричали журавлі, як з вирію летіли, не будуть кричати, як і назад летітимуть.

 

 

 

ГНІЗДО

 

Всяка пташка своє гніздо знає.

Кожна пташка своє гніздо хвалить.

Погана та пташка, якій своє гніздо не миле.

Добра птиця свого гнізда не каляє.

Свого гнізда не цурайся.

Своє гніздо найтепліше.

Воля пташці краща від золотої клітки.

Гарна клітка не нагодує пташки.

 

 

ГУСКА, ІНДИК

 

Гуси летять — зиму на хвості несуть.

Гусь свині не товариш.

Індик думав та й у борщ попав.

Опустив крила, як обскубана гуска.

 

КУРКА

 

Не всі кури одної натури.

Він такий, що його й кури заклюють.

Всяка курка не дурна: не од себе, а все до себе гребе.

Голодній курці просо сниться.

Голодній курці все просо на думці.

Добра квочка одним оком зерно бачить, другим - шуліку.

З курми спати лягай і з курми вставай.

І чорна курка білі яйця несе.

Кому що, а курці просо.

Кому весілля, а курці смерть.

Мудріші тепер яйця, ніж кури.

Яйця курей учать.

 

ПІВЕНЬ

 

 

РЕЛІГІЯ І БОГ

 

Бог дасть гріш, а чорт дірочку, і піде божа грошик в чортову дірочку.

Богу - п'ятак, а в шинок - четвертак.

Не скор Бог, нехай міток.

Суду Божого околицею не об'їдеш.

Не варто місто без святого, селище без праведника.

Будинку рятуйся, а до церкви ходи.

постися духом, а не черевом!

Не потрібні нам праведники, потрібні угодники (тобто нам догоджають).

Людина так, а Бог інак.

Божі невільники щасливі.

Ми з сумом, а Бог з милістю.

Він його лає, а Бог його зберігає.

Він Бога сварить, а Бог його зберігає .

Живий Бог - жива душа моя.

Ну, розумна голова, розбирай божі справи!

Не нашим розумом, а божим судом.

На весь світ і сам Бог не потрапить.

На Бога надійся, та й сам не зівай!

Добрий (потрібний) шлях Бог править.

У небо приходять відмови не буває.

Хто добро творить, тому Бог відплатить.

Не слухай, де кури кудкудакають, а слухай, де Богу моляться!

Не для Бога молитва, а для убога.

Богу хвала, а вам (а добрим людям) честь і слава.

Світло в оселю від свічки, а в душі від молитви.

Віра оживляє.

У Бога милості багато. (У Бога всього багато.)

Здолали чорти святе місце.

Святе місце порожнім не буває.

Без віри Господь не позбавить, без правди Господь не виправить.

згрішили попи за наші гріхи (тобто за нашими гріхами і вони грішать).

Бідний біс, що у нього Бога немає.

Гріхи люб'язні доводять до безодні.

Бог любить праведника, а чорт ябедника.

Бог дає шлях, а диявол гак. Бог шлях, а чорт гак.

Хвалиться рис усім світом заволодіти, а Бог йому не дав волі і над свинею.

Біс не п'є і не їсть, а капості діється ( про зарозумілих посника).

Всяк мова Бога хвалить. Всяк по-своєму Бога хвалить.

Всі один Бог, що в нас, що у них (у невірних).

У них віра хороша (кажуть про народ, т. тобто моральність).

І в пеклі люди живуть.

Бог велить всіх знати (з усіма знатися).

винуватого Бог знайде.

На людей, що на Бога, а на себе, що на чорта (надія, йдеться в серцях).

Чорт не візьме його, а Богові не треба.

Поки грім не вдарить мужик не перехреститься.

Застав дурня Богу молитися він і лоба розіб'є.

Бог любить трійцю.

Де просто, там ангелів зі сто.

На тобі, Боже, що нам не гоже.

Боже дасть дитину-дасть і на дитину.

Бог - не Тимошка, бачить трошки.

Ні Богу свічка, ні чорту кочерга.

Яйця фарбують до Великодня.

Бог не в силі, а в правді.

З Богом хоч за море, а без Бога - ні до порога.

Хто рано встає, тому Бог подає.

 

 

ПРО ДОБРО

 

Буде добре, як мине зле.

Будь добрим - бідним станеш.

Від добра ніхто не тікає.

Від добра добра не шукають.

Все добре, що добре кінчається.

Добре чути далеко, а зле ще далі.

Добре ім'я краще багатства.

Добре роби - добре й буде.

Добре треба шукати, а зло саме прийде.

Добрий, хоч до рани прикладай.

Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить.

Доброму всюди добре.

Добро пушить, а лихо сушить.

Зі всіма добрий - собі лихий.

Кого добро нагріє, той дуріє.

Як не було добра змалку, то не буде до останку.

Світ не без добрих людей.

 

ПРО МАК

 

Дівка не мак, в один день не облетить

Коли цвіте біб, тоді тяжко на хліб, а як мак, то не так.

Сім год мак не родив і голоду не було.

Цей світ, як маків цвіт.

Не вродив мак — пробудемо й так.

Рад Яків, що пиріг з маком.

Сіяла баба мак, а зібрала лободу.

Черен мак, та бояре їдять.

Стоїть палка, на палці хатка, а в хатці сто зернець, хто вгадає — той молодець.

Так тихо, що хоч мак сій (тобто, .не вітряно).

 

ПРИРОДА, ЇЇ ПРОЯВИ

 

На новий рік прибавилось дня на заячий скік.

Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур!

Мороз не велик, та стоять не велить.

Буває март за всіх варт.

Як прийде марець, то замерзне старець.

Вночі тріщить, а вдень плющить.

Як буде полоз вогкий, то буде й кінь мокрий.

Блискавка блисне – й камінь трісне.

До першого грому земля не розмерзається.

Грім гримить – хліб буде родить.

Хто в марті сіяти не зачинає, той про своє добро забуває.

Кинь ячмінь в болото – вбере тебе в золото.

Сухий березень, теплий квітень, мокрий май – буде хліба урожай.

Сухий марець, мокрий май – буде жито, як той гай.

Березень сухий, а мокрий май – буде каша й коровай.

Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.

Як прийшов май – у землю дбай, прийшов іюнь – хоч сій, хоч плюнь!

Майська роса коням краще вівса.

Що може вродить камінна гора, коли в їй води нема!

Ярь – наш отець і мати, хто не посіє, не буде збирати.

Овес каже: сій мене в грязь – буду я князь, а ячмінь каже: сій мене в болото – буду золото, а гречка каже: сій мене хоч і в воду, аби впору.

Сій овес в кожусі, жито в брилі.

Тоді просо засівається, як сухий дуб розвивається.

Посій в пору, будеш мати зерна гору.

Хто рано посіє, рано й пожне.

Ранній пар родить пшеничку, а пізній метличку.

Сій хліб у годину – будеш їсти кожну днину.

Посієш вчасно, то і вродить рясно.

Не вважай на урожай, а гречку сій.

Весна днем красна, а на хліб тісна.

Як сіно косять, то дощів не просять, – самі йдуть.

діждемо літа та нажнемо жита – по ставимо в копки та вдаримо гопки.

Раді люди літу, а бджоли цвіту.

Раз літо родить.

Двічі літа не буває.

Влітку один тиждень рік годує.

Літо на зиму робить.

Літо збирає, а зима з’їдає.

Літом ногою копнеш, а зимою рукою візьмеш.

Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми додому.

Швидше жніть до обніжка, то буде пирогів діжка.

Як зелене жати, то нічого не мати.

Садок літом – як кожух зимою.

Буде той голодний, хто жнивами холодочку шукає.

Чекайте, ціпи, прийде на вас осінь!

Зима спита, де літом був.

Коли цвіте біб, тоді тяжко на хліб, а як мак, то не так.

Сім год мак не родив і голоду не було.

Як уродить метлиця, буде хліб сниться.

Коли ся риба ловить, тоді хліб не родить.

Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.

Трапляється і такий год, що на день по сім погод.

І за доброї години ожидай лихої днини.

У петрівку день – рік.

Восени ложка води, а цебер грязі.

Не вважай на врожай, а жито сій,- то хліб буде.

Прийшов спас – держи рукавиці про запас.

Прийде врем’ячко – достигає яблучко й само відпаде.

Восени і курчата курми будуть.

Восени і горобець багатий.

Осіння муха боляче кусає.

Пищить снігур – скоро зима буде.

Синиця пищить – зиму віщить.

Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.

Сумний грудень і в свято, і в будень.

Зимою сонце світить, та не гріє.

Зимове сонце – як вдовине серце.

Зимне тепло – як мачушине добро.

Зимою сонце крізь плач сміється.

Як зазиміє, то й жаба оніміє.

Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.

Зима біла, та не їсть снігу, а все сіно.

Зима літо з’їдає, хоч перед ним і тікає.

Зимою деньок, як комарів носок.

Зимова днина така: сюди тень, туди тень, – та й минув день.

Якби не зима, то б літо було довше.

Зимою бійся вовка, а літом мухи.

Зима без снігу – літо без хліба.

Багато снігу – багато хліба.

Сім погод на дворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, знизу мете.

В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде.

 

ПРО КАМІННЯ

 

Перед чесністю, правдивістю та сміливістю навіть каміння не встоїть.

Що може вродить камінна гора, коли в їй води нема!

Молитва каміння ломить

Добре насіння і на камінні зійде.

Вода і камінь точить

Як швидко летить час, коли розкидати каміння і як повільно, коли збираєш ...

Час розкидати каміння з душі, час збирати каміння за пазухою.

Вежу руйнує власний камінь.

Хворому і мед не смачний, а здоровий і камінь їсть

Великий камінь на маленькому тримається

Буває, що лист тоне, а камінь пливе

Кинутий камінь назад не повертається

У шлунку ненажери і камінь розчиняється, а в шлунку собаки і кістка тане

У каменоломню каменів не носять

У камінь стріляти - тільки стріли втрачати

Усіляке трапляється: іноді і камінь потом обливається

Де б не був камінь, кульгавому на ногу потрапить

Дурень у воду камінь закине, десятеро розумних не витягнуть

Якщо в серці є прагнення, то й камінь можна просвердлити

Якщо є рішучість пробити камінь - він сам дасть тріщину

Зла коса на камінь не наскочить

 

Земля

 

Більше землю удобряй - будеш мати урожай.

Дай землі, то і вона тобі дасть.

Земля дає все і забирає все.

Земля багата – народ багатий.

Земля – наша мати, всіх годує.

Земля найбагатша, вода найсильніша.

Земля - тарілка, що покладеш, те й візьмеш.

Земля потребує доброї погоди, доброго насіння, доброго робітника.

Земля – трудівниця, аж парує та людям хліб годує.

На добрій землі що не посієш, то і вродить, на добрі зуби що вкинеш, то з’їсть.

Чорна земля білий хліб родить.

Про землю піклуйся – золотим зерном милуйся.

Хто землі дає, тому вона утроє віддає.

Хто про землю дбає, тому вона повертає.

Доглядай землю плідну, як матір рідну.

Хто на землі сидить, той не боїться, що впаде.

Тримайся землі, то не впадеш.

 

Гора

 

Гори високі мають доли глибокі.

Гора з горою не сходиться.

Гора має вуха, а ліс - очі.

Що може вродить камінна гора, коли в ній води нема.

До гори вийдеш, а з гори зійдеш.

З гори вскач, а на гору хоч плач.

З гори далеко, а на гору високо – краще ніяк.

З гори не треба пхати, само піде.

І за горами люди живуть.

Легше з гори, як під гору.

Не прийшла гора до Магомета, то прийшов Магомет до гори.

 

 

ПРО ВОДУ

 

За холодну воду не візьметься.

Ані в студеній воді не вмиєшся.

Без води й борщу не звариш.

Без води і не туди і не сюди.

Вода ума не мутить та й голови не смутить.

Ваша вода мокра, ще й зимна.

У воді стоїть, а води просить.

Вивели його на чисту воду.

Від великої води сподівайся шкоди.

Він, як вода скрізь просочиться.

Він ані у воді не втоне, ані в огні не згорить.

Із води сухим вийде.  У ложці води мене втопив бі.

Він і на холодну воду дме.

Товче воду в ступі.

Вода греблю рве.

Вода в решеті не встоїться.

В решеті води не наносиш.

Вода все криє, а береги риє.

Вода все сполоще, крім лихого слова.

Вода на мій млин.

Води хоч топитись, та нема де напитись.

Водою не розлити.

Вчорашньої води не доженеш.

Всього не переймеш, що водою пливе.

В глибокій воді велика риба.

Глибока вода тихо пливе.

Де вода, там і верба.

За водою підеш, то й не вернешся.

З бурної води ще ніхто чистим не вийшов.

І вода як на місці стоїть, то засмерджується.

Без часу вродився, без часу і згине.

Бережи час, часу за гроші не купиш.

На все свій час.

Кожному овочеві свій час.

Де ділися ті часи, як до рота йшли ковбаси.

Куди водиця тече, там травиця росте.

Не виливай каламутну воду, доки чисту не знайдеш.

Не спитавши броду, не сунься у воду.

Прийшло з води, пішло з водою.

Пролиту воду назад не збереш.

Кепсько проти води плисти.

Стояча вода – калюжа.

Стоячій воді і риба не рада.

Тиха вода високі береги підмиває.

Тиха вода рве береги і нищить луги.

Тиха вода людей топить, а бурхлива - тільки лякає.

Тиха вода найглибша.

Щоб спрагу вгасити, треба водиці попити.

Вода крапля по краплі і камінь довбає.

Не тим крапля камінець довбає, що сильна, а тим, що часто падає.

 

МОРЕ

 

В морі тому води багато, що ніхто її не п’є.

Нащо в море воду лити, коли й так море повне.

До моря води не доливай.

Чекай моря погоди, то роса очі виїсть.

Сиди у моря та жди погоди.

І море починалося з краплі.

З малих крапель робиться море.

Ложкою моря не вичерпати.

Йому й море по коліна.

Море – рибальське поле.

Море перепливти – не поле перейти.

Море перепливти – не шматок хліба з’їсти.

Не море топить кораблі, а вітер.

По морю плавав, а води не бачив.

Роздайсь море, тріска пливе.

Сім літ морячив і море не бачив.

Хвали море, а держися землі.

Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.

Хто переплив море, той знає горе.

Хоч море велике, та вода не годиться.

 

РІКА

 

Всі ріки до моря йдуть.

Глибока річка, як думка, йде спокійно.

Де ріки текли, там і будуть.

Добре річці з притоками.

І великі ріки впадають в море.

Хоч річка невеличка, а береги ламає.

Не пхай ріки – вона сама пливе.

Одна ріка – проста вода, багато рік – море.

Коло річок колодязів не копають.

Без води й борщу не звариш.

Без води і не туди, і не сюди.

Вода ума не мутить та й голови не смутить.

Ваша вода мокра, ще й зимна.

У воді стоїть, а води просить.

Вивели його на чисту воду.

Від великої води надійся шкоди.

Він, як вода, скрізь просочиться.

Він ані в воді не втоне, ані в огні не згорить.

Він без кінця воду варить.

Він із води сухим вийде.

Він такий, що й у ложці води втопиться.

Він і на холодну воду дує.

Він у десятьох водах митий.

Вода найде собі дорогу.

Вода греблю рве.

Вода в решеті не встоїть.

В решеті води не наносиш.

Вода все сполоще, крім лихого слова.

Вода в одного бере, а другому дає.

Води - хоч топитись, та нема де напитись.

Води - хоч мийся, ліса - хоч бийся, хліба - хоч плач.

Водою воду не загадиш.

В океані води не зміряєш.

Вчорашньої води не доженеш.

Не все переймай, що по воді пливе.

Чим глибша вода, тим більша риба.

Глибока вода не каламутиться.

Глибока вода тихо пливе.

Де вода, там і верба.

Де вода, там і біда.

За водою підеш, то й не вернешся.

З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.

І вода як на місці стоїть, то засмерджується.

Коло води ходячи, умочишся.

Мала вода - великий шум.

Не виливай каламутну воду, доки чисту не найдеш.

Не спитавшись броду, не сунься в воду.

Не ходи у воду за птицею, а в ліс за рибою.

Прийшло з води, пішло з водою.

Пролиту воду назад не збереш.

Проти води пливе.

Тиха вода береги рве.

Тиха вода найглибша.

У каламутній воді рибу ловлять.

Хто хоче чистої води, нехай іде до джерела пити.

Чий берег, того й вода.

Як води боятися, то не купатися.

Вода крапля по краплі і камінь довбає.

Не тим крапля камінець довбає, що сильна, а тим, що часто падає.

 

Криниця

Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться.

Не плюй у криницю, бо доведеться з неї ще води напитися.

 

ПРИКАЗКИ ПРО ВОДУ, РІЧКИ

 

Від великої води надійся шкоди.

Сильна вода греблю рве.

Вода в решеті не встоїться.

Вода в одного бере, а другому дає.

На воді млин стоїть, та од води погибає.

Водою воду не загатиш.

Вчорашньої води не доженеш.

В глибокій воді — велика риба.

Глибока вода не каламутиться.

Де вода, там і біда.

З брудної води іще ніхто чистим не вийшов.

Мала вода — великий шум.

Не в кожній воді мило розпуститься.

Не скрізь там вода, куди хилиться верба.

Прийшло з води, пішло з водою.

Тяжко плисти проти води.

Стояча вода — калюжа.

Бистра вода надійде та й перейде, а тиха мулить та й мулить.

Тиха вода людей топить, а швидка тільки лякає.

Мала крапля великий камінь продовбає.

Аби вода, а жаби будуть.

Всі ріки до моря ведуть.

Глибока річка, як думка, йде спокійно.

Добре річці з потоками.

Хоч річка і невеличка, а береги ламає.

Без піску річки не буває.

Крути, як хоч, а річку перескоч.

Краплина до краплини — і річка буде, зернина до зернини — і повний кошик буде.

На те щука в річці, щоб карась не дрімав.

Вік відбути — не річку перейти

Мало слів, а горя річка

 

Рослини,квіти,дерева

 

ПРО КВІТИ

 

Буває, що і на палі рожа виростає.

У кожній троянді є колючки.

Рожа і межи кропивою рожею зістане.

Рожа червона і та блідне.

Синьоока чарівниця часто в полі в нас вертиться; де вінки вона спліта - там пшениці рідкі й жита.

Де волошки, там хліба трошки.

На добрий цвіт пчола летить

Двічі на рік пишні квіти Та не процвітають

Підлеслива людина — гадюка під квітами

Красиві квіти соромляться, коли їх встромляють у волосся літнім жінкам.

Цвіли квіточки, та поблякли; любив молодець красну дівицю, та покинув.

Хороша квітка, та гострий шипок.

Скільки цвітом не квітнути, а бути опадати.

Відцвітають рози, падають хороші роси.

Розцвітає, що маків цвіт.

Про ягоду говорить, а й цвіту не бачив.

Без шипів троянди не буває

Багатство сліпо, воно немов муха: то на гній сідає, то на троянду ...

Заздрісників сусідська троянда, як шип, коле

Всяку троянду нюхають у свій час.

 

ПРО РОСЛИНИ (З "Галицько-руських приповідок" І.Франка)

 

На вербі грушка не родиться

В кропиві шлюб брав

Як є бараболя й капуста, то вже половина хліба

Всипали му, як бобу

Ячмінь із снопа й баба вимолотить, та коби му вуса втерти

Най буде гречка, аби не була суперечка

Ко­ноплі по стелю, а лен по коліна, аби господиню голова не боліла

Бодай тя суха ялиця вбила!

Терном би тя дорога заросла!

Здибав ся хміль з цибулею

Танцювала риба з раком, а петрушка з пастернаком

Цибуля ся дивувала, що петрушка танцювала

Не рви пополудни бузини і базника, бо вмреш

Черво­не яблуко, а хробачливе

Я про гарбузи, він про образи

Мізерна, мізерна, бо не їла зерна

Не далеко ябко від яблінки відбігло

Який дуб, такий кмин; який батько, такий син

За моє жито тай мене побито

Сій гречку і просо, будеш ходити босо

Сире дерево, гіркий дим

Такі дуби, як ляльки

Сідит як гриб у траві

Вступи ся, грибе, най козарь сяде

Не паде грушка дальше від лис­тя

Капуста ще на грядці, а ти вже на голубці зуби остриш

 

 

Різне

 

Розумний учить, дурень повчає.

Гладь коня вівсом, а не батогом!

Поради спитай у того, хто перше тебе зносив сорочку.

Десять знаючих не гідні одного, який діло робить.

Кляча воду возить, а козел бородою трясе.

Дивлячись на ліс, не виростеш, а дивлячись на людей, багатим не станеш.

Краще догана мудрого, ніж похвала дурня.

Розум не в бороді, а в голові.

Хочеш знати дорогу - спитай тих, хто ходив по ній.

Скоро дерево садять, та не скоро з нього плоди їдять.

Як постелиш, так і виспишся.

Добре слово краще, ніж готові гроші.

Що кому треба, той про те й теребить.

їмо хліб троякий: чорний, білий і ніякий.

І з сивою бородою не все розум приходить!

Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.

Більше діла - менше слів.

Дивиться рідко, та густо бачить.

Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.

День довгий, а вік короткий.

Співатиме півень, чи ні, а день буде.

Не ходи у воду за птицею, а в ліс за рибою.

Хоч нові птахи, та старі пісні.

Орел мух не ловить.

В кожного солов'я пісня своя.

Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.

Краще битися орлом, ніж жити зайцем.

Посади свиню за стіл, вона й ноги на стіл.

Не вчи солов'я співати, а орла літати.

Ніхто не буде знати, тільки сич та сова, та людей півсела.

Мовивши слово, треба бути йому паном.

 

 

 

ЗАКАРПАТСЬКІ ПРИКАЗКИ ТА ПРИСЛІВ'Я

 

П’є, гі дуга (дуга-веселка); п’є паленку, як веселка воду (паленка - горілка)

На язиці — мед, а в сирцю — лед

Перша жона — мед, а друга — лед

Лем раз мож козу погнати на лед — обманути можна тільки один раз.

Вічно ти треба печеного леду

Пес бреше, а вітер несе

Де вітер не віє, там і листя не шелестит — без причини нічого не буває.

З пустої пиливні пустий вітер дує або Із дурної діри дурной вітер дує

Проти вітра не плюй, бо впаде на ноги

Витко, уткі вихор дує –буквально: видно, звідки вітер дує.

Не все відти вітер віє, звідко го треба

Не хочу, же би до тя і вітор дув — не хочу про про тебе нічого знати

Старий тхурь, а за дівками ся позерать

З тобов говорити ги за зайцьом бігати

Силованим псом заяця не влапиш

Не товди капова годовати, коли вже йде на заяці - про роботу яку роблять уже запізно

Де ниє тигра, там і заяць газда

Дав бог зайця, та даст му і корча — дав Бог зайця, дасть йому й куща.

Ходит як жонатий воробиць —занадто пихатий.

Ліпше ниська воробок, чим завтра ворона — краще менше, але надійніше.

Хоть би на нюм гад сидів, та й так украде

Кого гад укусив, тот ся вже й глисти боїт

Наговорив сім міху оріху а й єден не повний

Курит як з комина

Такий ись замащений як комин

Такі в ниї очи чорні ги комино

Се би треба на комині записати — коли неочікувано прийде бажаний але нечастий гість.

Пувілась такоє, шо лим у комино записати - дурню сказала.

Ко до меду ближе, той і локті лиже

Солодкий мед та пчоли гуркі

Не вшиткі пчоли мед носят — не від усіх користь буває.

Но, пішов дід на мід — пішов і пропав

Голові здоровля нигда не шкодит

Не каждий тот чоловік, што шапку на голові має — не все те чоловік, що шапку носить.

Тот такий, шо не носить крисаню на голові, а жона му носить — про чоловіка у дружини під каблуком

Тулько много діла, шо голова біла — дуже зайнятий

Уд пива голова крива

Голова уросла а ума не принесла

Голова як диня, а в голові мох

Як не головов у пинь, та товди пньом у голову — як не так, то інак, а результат все-одно той самий

Дурное волося скоро лишать розумну голову — лисіє від розуму

Не набий собі на тому кокуш (шишку) — зазнати невдачі.

Такий дужий що адови би голову урвав — такий дужий, що пекло би переміг

Чкода розумним пличам дурну голову носити

Голова ги у коня, а розуму мало

Міхом ударений по голові

Треба розум гнати з пят у голову

У попа вся долоня свербит — жадібний

Тоди то буде, як на долони волосся уросте — себто ніколи

На голодний жолудок много ся не наробиш

Де вимня там і молоко

Лиш гук свиня має, та всюди го пхає, а коби й роги мала, та всіх би повбивала (гук — свиняче рило)

Так гріє сонце як мачуха на діти — зовсім не гріє

Сокотиш ня як мачуха пасербицю — не шануєш, не бережеш, примушуєш робити усіляку брудну роботу

Стрий бабі уйко — такі родичі що взагалі не родичі

Засватана дівка усім файна — коли вже засватана, тоді її всі хочуть

Дівка ги верба де ї посадят там ся прийме

Коли баба дівков буде — себто ніколи

Доки дівка - тай псови води даст, а як ся отдасть, та й чоловікові не дасть — про жіночі метаморфози до заміжжя і після.

Лінива дівка товди хижу мете, кой сватачі йдуть

Коли робити - дітина, а коли отдаватися - дівка

Яка дівка, така мати, і чорт їх не годен розобрати

Кіби ся тримав горі кунцьом, то би була за нього кажда пушла.

Рот такий ги верета (простиня) — великий

Хто не пролупит очи, тот пролупит жеб — якщо не будеш уважний, то матимеш збитки.

Як ся маєш? так, ги миш у сметані — дуже добре

Із пса солонини нигда не буде — ніколи погана людина не виправиться.

Надувся ги попова пичиня — розсердився

Кому што, а циганові солонина

Меле язиком, ги пранником

Такий у тя писок, ги помивалька — ти дуже погано виглядаєш.

Ко чужим волом оре, той криві борозди тягне

Така темна нуч, шо вили бим у нюй забув

Який косарь такое сіно

На своїм сміттю і когут смілий

Кому ся веде, тому й когут несе

Без когута хижа глуха

Іщи тота команиця (конюшина) не зійшла, а наша вірна любов уже ся розойшла — про тих,хто скоро розлучився.

Розумієся, ги куриця до пива — некомпетентна людина.

Таку на тя дяку маю, ги яструб на курицю — ти мені дуже подобаєшся

На то курка й гребе, аби шось вугребла — для результату і робиться

Потрафив як сліпа куриця на просо — випадково дуже поталанило.

Куриця — не потя (пташка), баба — ни чоловік.

Їст, як паця (поросятко) — неохайний

Така розумна, як попово паця — про розумові здібності.

Втікать як чіку (лошадко) - дуже швидко

На кунцьови кербач (батіг) лускать. — кінець вирішує усе.

Парує, як п’ятоє колесо до воза

Дурний як бота волоська

Треба ти колодицю на рот

У медвідя сало пхати — робити зайву роботу

Так на нюм стоїт, ги би на нюм уросло — про одяг, що дуже пасує

Убирать, ги ковдош у палицях — про перебірливих

Скупий кіби муг, та двічі би єнно їв

Добре як у чорта за двирьми — дуже погано

Што я то, то я, а ледве із землі видко — про хвальків

Сийсь чоловік жиє якось наруби — не так як усі.

Свиня нигда небо не видить

Нигда правдов не дихне — про брехунів

Не вартує і єнного пыска багова, - нічого не варти

 

"Лінгвістичний атлас" Й.О. Дзендзелівський

 

 

 

ГУЦУЛЬСЬКІ НАРОДНІ ПРИКАЗКИ І ПРИСЛІВ'Я

 

Або пан, або пропав!

Або жовняр, або мундор до магазину!

Або роб, або в гроб!

А най тебе качка копне!

А богдай би це світ не знав!

Аби так пси траву пасли!

Аби твій прорік з вітром утік!

Аби вам так не шкодила вода, як старому молода!

Аби вам чорний кіт дорогу не перейшов!

Агій на тебе!

Агій щезло би!

Баба з воза, коням легше.

Бабине гримно — всім людям дивно.

Богачеви і дідько дитину колише.

Бідний чи богатий, а в церкві не свищи.

Біда, як жінка бліда.

Біжить, як дурний до суду.

Бог — у дзвін, а дідько — в клепало.

Біда ходить не по лісу, а по людях.

Біда сама не ходить, біда біду водить.

Без одного Василя обійдеться весілля.

Без проводу військо гине.

Біг пес через овес, і ні псови, ні вівсови.

Біда і в Городенці, як нема нічого в мошенці.

Бог робить драбинку: то вгору, то в долинку.

Без олію не зімлію, а кулешу й сама тешу.

Бив би-м тя, та жаль ми тя, а пустив би-м тя, та ся бою, що втечеш!

Берися за роботу без рукавиць.

Берися за це діло в їжакових рукавицях.

Біда біду найде, хоть і сонце зайде.

Бик знає, як го ярмо долягає.

Брехати — не ціпом махати.

Без бука не йде наука!

Б'ється, як риба в лід.

Буде так, як стара напряла.

Битий небитого несе.

Більмо окови не шкодить, лиш то, що око не видить.

Боятися вовка — в ліс не йти.

Б'ють і в фіст, і в гриву.

Біда на біді сидить і бідою поганяє.

Без толоки, як без руки.

Бог високо, цар далеко.

Без сварки нема господарки.

Бувало і куря кувало, а нині й зозуля не хоче.

Всюди добре, а дома найліпше.

Від злого поли рубай та тікай.

В гонорного старця торби порожні.

Вилізи, бідо, з води, ліпше з бідов, як без біди.

Ворон воронови око не виклює.

Вкуси ся за язик!

В котрої кіска товста, в тої доля пуста.

Взулася в мешта, а кулеші решта.

Вчепився, як сліпий плота.

Він їсть, і його біда їсть.

В кого в руках, в того в зубах.

Від голови риба пахне.

Вона ні до танцю, ні до ружанцю.

Встань рано, біду доженеш, встань пізно, біда дожене тебе.

В меду скупана.

Вночи кожна корова чорна.

Все беріть, лиш мене лишіть!

В голові вітер віє.

Виділи очи, що купували.

Вовк йому товариш.

Вже ся «купило» притупило.

В ногах правди нема.

Вище голови не вдариш!

Вуха в'януть таке слухати.

Волос дибом став від страху.

Видно птицю по польоту.

Вкритися ногами.

Взяв чорт корову, най бере й теля.

Взявся за гуж, не кажи, що недуж.

Віділлються вовкові баранячі сльози.

Взяти ноги на плечі.

Вони одного плота кілля.

Вони один тютюн курять.

Взяти під ноги когось.

Вибий бук з його рук, поки ним тебе не вдарив.

Відвага кайдани рве.

Винен медвідь, що з'їв корову, винна корова, що в ліс пішла.

Вороні й мило не поможе.

Висока, як тополя, а дурна, як фасоля.

Вище себе не скочиш!

Від одного берега відбився, до другого не приплив.

Вигадує голим на п'яту.

Вони одним миром мазані.

Великий, як світ, а дурний, як пліт.

Він — стріляний воробець.

Від Спаса — рукавиці в паса.

Вгадує, як у воду дивиться.

В одної в руках горить, у другої гниє.

Виграв, як Заблоцький на милі.

Виженеш у двері, лізе у вікно.

Везе з роси й з води і з усякої калабані.

Голодній кумі хліб на умі.

Гора з горов не сходиться, а чоловік з чоловіком зійдеться.

Гонор голову ломить, а голод з хати виганяє.

Гостям два рази раді: коли прийшли і коли пішли.

Грим — щастя в хату!

Гуска свини не товаришка.

Голова є, коби до неї розум.

Говорила — їхала.

Гадка за морем, а смерть за плечима.

Говори до гори!

Говорити — не ціпом молотити.

Говорить таке, що ні лізе, ні тече.

Говорить таке, що ні в пліт, ні в ворота.

Гни дерево, поки молоде.

Громада по нитці — бідному сорочка.

Гола, як липа.

Голова не на те, аби на ній капелюх носити.

Гнати на штири вітри.

Голод не пан.

Гладити й за шерстю і проти шерсті.

Де густо, там не пусто.

Де ґазда не ходить, там ся хліб не родить.

Де багато ґаздинь, там хата неметена.

Де тонко, там ся рве.

Де сім, там доля всім, а де одна, доля їй пуста.

Два пани, одні штани, хторанше встав, той убрав.

Дідько сім пар чобіт зносив, доки їх докупи звів.

До часу збанок воду носить.

Доброму їдцеви нема лихої страви.

Де керує фіст, там голова блудить.

Де два б'ються, третій користає.

Дірявий мішок не наповниш!

Добрий звичай — не позичай!

Діло таке: купив за гріш, і то гірке.

Добре псови муха.

До меду вуха, а від меду фіст!

Добра ложка до обіду.

Дурне, як сало без хліба.

Де двоє, там рада, де троє, там зрада.

Дивиться, як пес на жорна.

Де ся п'є, там ся ллє.

Дешева рибка — несмачна юшка.

Доки грім не вдарить, мужик не перехреститься.

До чорта в зуби потрапити.

Де не горить, там не димить.

Де є вода, там є верба.

Думок, як у пса стежок.

Дай серцю волю — заведе в неволю.

Добре й «ох», коли вдвох.

Душа в п'яти втекла.

Дивись і на задні колеса.

Доки Божої волі, доти мудрости мої (твої).

Дальше носа свого не видить нічого.

Добре тому давати, хто не хоче брати.

Добре там, де нас нема.

До Святого Духа тримайся кожуха.

Дай, Боже, жартувати, а не хорувати!

Дивиться правим оком у ліву кишеню.

Є більше — минеться, є менше — обійдеться.

Жиє, як горох при дорозі, хто йде, скубне.

Жарт жартом, а фіст набік.

Жиють, як пес с котом.

Жінка в хаті три кути тримає.

Жди, псе, нім кобила здохне!

Жаль ваги не знає, а люба міри не має.

Жиє так, аби світ не без нього.

Жура голову сушить.

Ждав дід на мід і без вечері спати ліг.

Жарт жартом, а бриндзя за гроші.

Жиє, як черв'як у хріну.

З кого ся насмівають, з того люди бувають.

Засватана дівка всім до вподоби.

Золотій Насти солом'яний Іван до пари.

Закохався, як дідько в суху вербу.

Закрий стайню, як коня нема.

З файної тарілки файний і черепок.

З чужого воза серед болота вставай!

Згода будує, незгода руйнує.

З квапного нема нічого.

З чим баба на торг, з тим з торгу.

Засміялася грузь з болота.

З великого грому малий дощ.

За вовка промовка, а вовк гезде.

Забаглося замерзлого в Петрівку.

Зуби порахувати комусь.

Здогадалась дівочити по семій дитині.

Заборонений овоч найбільше смакує.

Запишнена, як вівсяний пиріг.

Знає, на чий млин воду ллє.

Знає, в чий город камінь кидає.

За що купила, за то продаю.

З ким перестаєш, таким сам стаєш!

Завтрішню роботу зроби нині, а нинішню їду з'їж: завтра.

За хліб — камінь!

За двома зайцями не женись.

Золоті верби за нею ростуть.

Зарубай собі на носі.

Змотати вудочки.

Зустиду крізь землю провалитися можна.

Зроби раз, та гаразд!

З дужими не борись, з богатими не судись.

Залишиться лиш дим та нитка.

За друга — у вогонь і в воду!

З устиду лице лупиться.

Зійшлися сім бід на один обід.

Знає, де і кріль обідає.

З гонору на голові ходить.

І сміх і гріх!

І сова свої діти хвалить.

І вовк ситий і коза ціла.

І малий комар великого коня до крові кусає.

І пес виє, як йому тяжко.

Іколачем сюди не заманиш.

І на Поділлю не росте хліб на кіллю.

І морква серце має.

їв фіст і в гриву дістається.

їв чистій воді не відмиєшся!

І зимою льоду не випросиш в нього.

І волос з голови не впаде за це.

Іде в три дороги.

І вухом не веде.

І в ложці води втопити може.

Котра корова богато риче, мало молока дає.

Казав німий, що чув глухий, що видів сліпий, як тікав кривий.

Кілько світа, тілько і дива.

Кому в руках, тому в зубах.

Кого не пече, той ся не відсуває.

Кайся, не кайся, зробила-с, заткайся!

Каже дитина, що бита, але не каже, за що.

Кожда рука д собі крива.

Кождий кінь знає, як го сідло долягає.

Коваль коня кує, а жєба ногу підставляє.

Коби шия, а ярмо буде.

Коби хліб, а зуби знайдуться.

Кілько вб'єш, тілько в'їдеш.

Корова забула, як телятком була.

Котрого пальця рубай, однаково болить.

Когута по гребеню пізнають.

Кусай тілько, аби-с міг пролиґнути.

Куй залізо, поки гаряче!

Казав пан: кожух дам, та тепле його слово.

Купувати кота в мішку.

Коли бідний жениться, ніч мала.

Кований на всі чотири копита.

Колачі на вербах там ростуть.

Кривда людська боком вилізе.

Крутиться вовк коло овечої кошари.

Коси коса, поки роса!

Корова тим рогом чухається, який у неї є.

Коли ти — ноги, то не думай бути головою.

Крутить, як пес фостом.

Крутить, як циган кіньми.

Краще воробець у жмени, ніж: журавель у небі.

Куди кинь — всюди клин.

Крути, як хоч, а річку перескоч.

Крутить, як фірмам батогом.

Квапно гониш, голову зломиш.

Квапиться, як з козами на ярмарок.

Людей слухай, а свій розум май!

Ліпше з розумним загубити, як з дурним найти.

Люби дитину, як душу, а тряси, як грушу.

Лиш сир відкладений добрий.

Люби не люби, Насте, Пилипа, а Пилип до Насті прилип.

Ласкаве теля дві мамки ссе, а бистре ні одну.

Лоша ще в кобилі, а циган уже довбню ріхтує.

Лізуть очи на чуже добро.

Ліпше одна торба повна, ніж десять порожніх.

Лежачий камінь мохом обростає.

Ліпший поганий мир від доброї сварки.

Лиха іскра поле спалить і сама згине.

Любов залізо ломить.

Лишає живе, а шукає мертвого.

Ледве душа в тілі держиться.

Літом і качка прачка.

Ліпше своє латане, як чуже хапане.

Лиш ноші, де були гроші.

Малі діти — мала жура, великі діти — велика жура.

Межи двома кумами сокира пропала.

Мовчи глуха — менше гріха!

Мовчи, ротику, будеш їсти кашку.

Молоде — золоте.

Мені не так скрипка грає, як тобі.

Маком стелиться перед ним.

Мудрий, як Соломонів патинок.

Минулися курці жнива!

Має розуму за штирьох дурних.

Мовчи та дихай.

Млин меле, мука буде, язик меле, біда буде.

Між вовками жити, по-вовчому вити.

Натура не кожух, її не перевернеш.

На голого дригота.

Новий віник краще мете.

На чийому кони сидиш, тому пісню співай.

Не плюй в керничку, бо меш з неї воду пити.

Не вбити бика за ложку молока.

Ні сіло ні впало, крій, бабо, сало!

Не кажді два чоботи пара.

Не бійся того, хто кричить, а бійся того, хто мовчить.

Не будь тим, що землю риє.

Не в свої сани не сідай.

Не родися красна, а родися щасна.

Ні Богови свічку, ні чортови огарок.

Нероби другому, що тобі немиле!

Не копай ні під ким яму, бо сам у ню впадеш.

Не по цего дуба миля.

На кінци батіг тріскає.

Не лізь на рожен!

Най ся преч каже!

Не поможе й «милий Боже»!

Наймився, не годився, обрахувався, — ніц ся не належить.

Не заплатиш дорого, не меш їсти доброго.

Нема понад ню, як понад війтову свиню.

Нема брехні без правди.

Набрав, як бідний у торбу.

Ні їла козонька, ні пила козонька.

Набирає, як баран на роги.

Надворі потискає, а під носом попускає.

Не кажи «гоп»,поки не перестибнеш

Ніч віджене, ніч прижене.

Не б'є й не лає, але й ніц не дає.

Не питай в старого, а питай в бувалого.

Набувся, як голий у терні.

На руках мозолі — пироги на столі.

Нема мені ні від сонця, ні від місяця.

Ні з собов не візьми, ні дома не лиши.

Не з одної печи хліба пробував.

На лици дідько горох молотив.

Не вчуєш від нього ні «бе», ні «ме», ні «кукуріку».

Одне — в луг, а друге — в плуг.

Одна сорока — з кола, а десять — на кіл.

Очі завидющі, руки загребущі.

Один — у пліт, а другий — у ворота.

Одному йде в руки, а другому — з рук.

Очам страшно, а руки зроблять.

Одна паршива вівця всю отару перепсує.

Обіцяного три роки ждуть.

Один — про образи, а другий — про гарбузи.

Прибери пень, буде подобень!

Пошануй одежину раз, а вона тебе пошанує десять раз.

Посиділа, як сорока на колу.

Прийде коза до воза.

Пригрів гадюку в пазусі.

Півсвіта скаче, а півсвіта плаче.

Паршиве порося і в Петрівку мерзне.

Прийшов mom, що дере рот.

Пес пса не вкусить.

Пропав, як катран з плота.

Прихапцями роботу не зробиш.

Підкинула, як зозуля під плиску.

Пізнати пана по халявах.

Поміняв «гий» на «киць».

Пропало квасне в маснім.

Позичене — не з'їдене.

Побув, як пес у сливках.

Позичив у пса очей (рота).

Паруйся кінь з конем, віл з волом, баран з бараном.

Пере язиком, як праником.

Потий діда, дотий хліба.

Повний колос униз гнеться, а порожній вгору пнеться.

Пропав, як пес на ярмарку.

Плаває, як сокира на воді.

Пішло, як з Петрового дня.

Пішов світ за очи.

Поставився грибом, лізь у кошіль.

Працює до семого поту.

Потрафив до чорта в зуби.

Пішов пішком з мішком.

Прибіг на печені грушки.

Потий сонце зійде — роса очи виїсть.

Проступися, земле!

При сухому дереві і сире загориться.

Причепився, як реп'ях до кожуха.

Правда в очі коле.

Перепуджений, якби з бика впав.

Приший кобилі фіст!

Поміг, як заяць кобилі.

Розумна кума, як є міх пшона, діжка сала й корова дійна.

Рука руку миє, аби обі білі.

Розуміється, як вовк на звіздах.

Рухається, як муха в окропі.

Рання пташка зуби джолобає, а пізня очі протирає.

Робота не заяць, у ліс не втече.

Розумному і натяку досить.

Решетом воду міряє.

Рятований два рази вмирає.

Ранок — панок!

Розпалися, як липове клиня.

Робить з писка халяву.

Ранішній дощ, як бабині сльози.

Рухається, як тіло без душі.

Рада би душа в рай, та гріхи не пускають.

Роблю, роблю, та й ні назад мене, ні навперед мене.

Скачи, враже, як пан каже!

Сидить, як дідько на грошах.

Скупий більше дає, а лінивий більше робить.

Старість — не радість, молодість — буйність.

Сирота, а рот, як ворота!

Силуваним оком тяжко ся дивити.

Сякий-такий коби був, аби хліба роздобув.

Свиня всюди болота шукає.

Сірим родився, сірим і умре.

Ситий голодного не знає.

Сходися, роде, коровай буде!

Сняться комусь кислиці.

Своїх п'ять грейцарів усюди тикає.

Суха ложка горло дере.

Спочатку з'їж, а потім кажи, що несмачне.

Сивина в бороду, а колька в ребро.

Сховатися в мишачій дірці.

Ситий вовк не страшний.

Сам на себе бук подає!

Свою долю й конем не об'їдеш.

Стільки гадок, як у пса стежок.

Сипле сіль на рану.

Святив би ся «гай-ко», а пропав би «най-ко»!

Тогди сироті неділя, коли сорочка біла.

Тогди лико дри, коли відстає.

Така файна, як з старого перероблена.

Така біла, якби з дев'ятої фіри впала.

Так пройшов рік, якби в батіг тріснув.

Так біда впала, як сніг на голову.

Ти, Господи, помагай, а ти, куций, не перебігай!

Трапилось, як сліпій курці зерно.

Тень, тень, аби минув день.

Такий хліб, як на сонці печений.

Таке їй зробить, як заяць кобилі.

Товчеся, як Марко по пеклу.

Таке, що не лізе, ні тече.

Такий потрібний, як сніг тогідний.

Тішиться, як дідько цьвичком.

Так добре, якби святі хату перелетіли.

Тиха вода береги рве.

Таке, що ні в пліт ні в ворота.

Таке, що нема що в дві тріски взяти.

Так устидно, як тій кобилі, що віз переверне.

Так рухається, як мокре горить.

Так на души — хоть гриби суши.

Три дни заходу, а до обід празнику.

Так моїй мамі треба: най мене б'ють.

Тогди, коли рак свисне.

Тогди, коли на долони волосся виросте.

У доброго мужа жінка, якружа.

У неї обіруки ліві.

У хліба — ноги й роги.

Устраха великі очи.

У них хвальби повні торби.

У неї чорне піднебіння.

Устидайся, мотовило, аби-с голе не ходило!

У хаті на смітті кінь би ногу вломив.

Унего не всі дома.

Унего жінка в капелюсі ходить.

Уміє фости бикам крутити.

У голову, як у торбу, що знайдеш, клади.

У корови молоко на язиці.

Унего руки липкі.

У вас — ні старшого, ні молодшого.

Хто високо літає, той низько сідає.

Хто рано встає, тому Бог дає.

Хто пізно ходить, сам собі шкодить.

Хто правцює, той дома не ночує.

Хто під ким яму копає, сам у ню впаде.

Хто мовчить, той десятьох навчить.

Хто попоїсть, та й не ляже, то ся сало не зав'яже.

Хто кислиці їв, а кого оскома напала.

Хто ся любить, той ся чубить.

Хто хоче пса вдарити, бук найде.

Хто дітей не має, той жури не знає.

Хто до мене крок, я до него два, хто від мене крок, я від него десять.

Хлібець бур та туч минув, а лихих рук не минув.

Хоть ворона мала, та рот великий.

Ходить просити, а нема в чім носити.

Хоть головов у камінь, хоть каменем у голову.

Хто годен, той не голоден.

Хто попікся окропом, на воду дує.

Хоть свиня в сідло влізла, та не кінь.

Хоть голова сива, тау руках сила.

Хоть би-с мав сім п'ядей межи очима, мур головою не проб'єш.

Хоть сяк, хоть так, а не буде з риби рак.

Хоть півсвіта зійти, другого такого не найти.

Хоче одним пострілом двох зайців убити.

Хто скуп, той не глуп.

Хоть болюче, та некаюче.

Хоть би-с в печі замастився, то я тебе найду.

Хвали мене, ротику, то меш їсти кашку.

Хвали мене, ротику, бо тя роздеру.

Хоть біда, але «гоп»!

Цей лікар не одного небіжчика вилікував.

Ціпи з кождим дов'язує.

Чужий кожух не гріє.

Чи дасте що, чи не дасте, сидіть, як сидите!

Чого бик навик, того й риче.

Черево тріщить, а душа їсти пищить.

Черево — не дерево, розтягнеться.

Чужа вош дужче кусає.

Чого тут спузу треш ?

Чим на зле орудуєш, від того загинеш!

Чий баран був-був, а ярчя наше.

Чїтує, як половик на курку.

Чухайся тим рогом, яким дістаєш!

Чуже горе в бік не коле.

Чоловік мислить, а Бог креслить.

Чеши дідька зрідка.

Чорний кіт межи ними пробіг.

Шити-пороти, аби більше роботи.

Шлюс, Параню, по коханню, віддай перстень, бо я сі не женю!

Шукає з кожухом дощу.

Шкіриться, як пес до жорен.

Шкода бриндзі в собачий бурдюг.

Що кому смакує, най здоров пакує!

Ще не впав на голову.

Що хатка, то все инша гадка.

Щезни, бідо!

Ще ся той не вродив, аби всім догодив.

Що з воза впало, то пропало.

Що йому біда зробить, як він сам — біда.

Ще мамине молоко на губах не висохло.

Ще не вбрався в пір'я.

Що дурний робить ? — Воду міряє.

Що хто везе, то і гризе.

Щастя з нещастям в однім возі їздять.

Що набігло, то й пробігло.

Що край, то свій звичай.

Щось велике в лісі здохне!

Що їсть, то смакує, у що вбрався, то пасує.

Ще курята не висиділа.

Яков мірков міряєш, таков відбереш!

Яке насіння, таке й коріння.

Як нема щастя, то не треба долі.

Як не потече, то хоть капне.

Як не цвіло, то й не вродить.

Як нема в голові, мусить бути в руках та в ногах.

Як моє невлад, я з своїм назад!

Як тя пече, бери на друге плече!

Як є хліб та й вода, то нема голода.

Як не гріло сонце зранку, то не буде й до останку.

Який міх, така й латка!

Як маєш хлібу торбі, то сядеш і на горбі.

Як нема розуму, то й коваль не накує.

Яке дерево, такий клин.

 

Джерело: соціальна спільнота "Спадщина Предків"

Родовіда. Родолюбіє
Рідна Віра Українців
Держава Роду Нашого
Нищення нашої спащини
Сучасний світ. Людство
Релігії у світі
Ми - Українці !
ljud295.jpg
Свята наша земля
pryr23.jpg
Нове на сайті

Час: деякі властивості. Дослідження

Що таке час? Це питання до сьогодні не є однозначним, і мабть до кращого, що на сучасному етпаі розвтику (чи, точніше, деградації) людства "час"  як фізична реальність не підвладна "науковцям".
Але наші прекди казали про Час. Згадаймо текст Велесової никги:

“Революціонер” – вечір пам’яті Олександра Капіноса у м.Львові 10.03.2015 р.

У м.Львові 10 березня, у вівторок, відбудеться вечір пам’яті Борця за Волю України, Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса. Цього дня йому мав би виповнитися 31 рік. Запрошуємо студентську молодь та всіх бажаючих прийти та вшанувати світлу пам'ять Звитяжця. 

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Знакова, історична подія світового значення: Перун повернувся і піднятий з Дніпра! Україна-Русь, пробудись!

   Дорогі  Браття і Сестри!
   У стольному граді Києві,  столиці України (столиці Русі) сталася знакова історична подія, важлива як для України і українського народу, так і для слов'янських народів та духовного поступу Людства.
   До берега ріки  Дніпра-Борисфена, у Видубичах, приплив скульптурний образ Перуна - захисника Русі, України (нащадка Русі), який був одним з головних Богів у пантеоні Русичів.
   ВІн поставлений у 2009 році  Старокиївській горі у Києві, був вночі таємно спиляний у 2012 році злочинцями.
   08 травня  2013 року  цей скульптурний образ піднятий з Дніпра. 

Декларація всенародного руху за відновлення конституційності і законності в України на Майдані Незалежності у м.Києві

Ради чого Українці боролись на Майдані?
Що в сьогоднішній ситуації МИ, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД маємо вимагати від влади? 
Що нам у державі належить, чи ми в боргу перед кимось, чи інші держави винні нам? 
Хто керує Україною?
Українці є
в неволі, як за часів Т.Г.Шевченка - у своїй державі, вибореній ціною великої звитяги і страждань...

Чи є в Україні національний лідер?
Чи є організація, яка захищає, впрваджує в державну стратегію України  інтереси українців?
Чи є в Україні українська національна  ідея? Куди ми йдемо?
Чи є засадничою, керівною для українців  духовна система українського Роду - світогляд, розуміння Бога: саме наші, Предківські, споконвічні? 
Чи є в нашого народу духовна еліта, яка покаже керманичам, хай і майбутнім та всьому нашому етносу Шлях до визволення, до Щастя у своїй Державі?
 Хто дасть нам справжні, істинні знання - зараз для того, щб врятувати наш нарід?
Яка функція духовної (зокрема і релігійної) еліти в Україні?  

Це звернення, яке не побачили українці, було написане в часи Майдану  - але воно дає нам ключ до розуміння сьогоднішньої ситуації.

Світлана Сторожівська. Поезії]

Збірка поезії Світлани Сторожівської « Як сонце світу…», зачаровує чарівними картинами світу наших предків, автор віршів через призму себе тримаючись за  руку із сонцем занурює читачів у рідний світ уяви та явного.

 

Українське Різдво. Коляда. Свят-вечір.

Графічним символом українського календаря може бути восьмипроменева зірка. Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року, 4 найбільші сонячні свята, що відповідають кожній із чотирьох сонячних фаз (сонцестояння і рівнодення).

СВЯТВЕЧІРНІ вірування лемків . Ворожіння

Напередодні Різдва найчастіше згадуються різні традиції, пов’язані з християнською символікою цього свята. Однак, думаю, варто не забувати й про його язичницькі витоки, адже воно, поки стало християнським святом народження Христа, було поганським святом народження Сонця, а разом з ним і Світу.

Статті, дотичні до теми
Найбільш переглянуті статті
Категорії статей
Канали новин
Свята Українців. Купала

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Громада «Вінець Бога» провела Купальське свято (2013 р.)

Громада Рідної Православної Віри «Вінець Бога» м. Вінниці провела 22 червня 2013 року в районі «Сабарів», на узбережжі священної для українців ріки Бог українське звичаєве свято Купала. Свято відбулося під гаслом «За Рідну Українську Віру».

Купальська Ватра на Дрогобиччині (2013р)

22-23 Кресеня (Червня) на Дрогобиччині відбудеться одне з сакральних і найдавніших українських свят - Свято Купала, Бога Літнього Сонцестояння, Бога молодості, краси, молодечої вибуялої волі, духовної нескоримості. Бога земних плодів, а також шлюбу!

 

Готуймося до Купальського свята! Купальські пісні

Настають найкоротші літні ночі — свято Купайла, і звідусіль — лісів, гаїв, берегів річок — линуть купальські співи. Через християнський вплив їх подекуди стали називати «петрівочними піснями». Купальські пісні — це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль. Зміст цих пісень язичницький, купальський.