Війна, що ведеться проти українського народу в його державі Україні, за яку боролись сотні поколінь нашиих Предків - все більше починає проявлятись - і очевидно, вступає в свою завершальну фазу.
Ми всі сьогодні є свідками і із-за своєї бездіяльності у великій мірі є співучасниками етноциду, лінгвоциду українців, розкрадання духовної, історичної, матеріальної спадщини нашого Роду.
І того, без чого неможливе саме життя народу - святої нашої землі, Вітчизни.
Ми спостерігаємо, як в середовище сповідників звичаєвого, автохтонного українського світогляду (релігії) - що є ще лише є в процесі становлення - вмонтовуються різні чужинські, а часом шкідливі, провокативні і навіть злочиині світоглядові конструкції, декларації, спонукання, особи чи організації.
Завдячуючи юшці Гіппократа – звичайному картопляному відвару в усі часи виживав наш народ. Теперішній час не виняток, адже є оселі, в яких та страва сьогодні одна з головних.
А картопляні повоєнні млинці, про які розповідають старші люди, лушпиння цього овоча, за яке в штучні голодівки люди навіть билися. Однак рятувала нас картопля, про яку сьогодні кажуть, що вона — чужа й невластива для нашого етносу культура. Чи це так?
Звісно, ні. І бодай один неврожайний рік, а таке трапляється один раз приблизно на десять років, і людина починає сумувати за звичним і справді улюбленим овочем.
Картоплі, навіть, анафему оголошували. Проте варто усвідомити, що і сьогодні багато хто не знає особливостей цієї городньої культури. Ще в 1630 році парламент Франції заборонив вирощування картоплі. Ті, що її висаджували, змушені були платити в державу великий штраф. Щось схоже українці мають сьогодні з маком. Та все ж таки селяни пристосовувалися і потайки вирощували бараболю. Проте самі боялися її вживати, оскільки про картоплю Європою котився поголос, що це отруйна рослина.
Чому? Історія цього інциденту досить проста. У всьому, виявляється, були винні інки — плем’я в середньовічному Перу, яке з помсти своїм європейським колонізаторам підсувало на їхні вимоги позеленілі, тобто отруєні соланіном бульби. Переказують, що одна з таких бульб потрапила до столу одного попа-місіонера і викликала в нього розлад та біль в шлунку.
Отож навколо картоплі було зчинено істеричний галас, попи почали називати її “чортовим яблуком”, яке нібито спокусило Адама і Єву на гріх. А згадана заборона французького парламенту щодо цього овочу виникла саме як реакція на ту дію церковників.
Ситуація з картоплею була врятована. Приблизно через півтора століття, коли Антуан Огюст Пармантьє, палкий прихильник картоплі (бо, перебуваючи в полоні, врятувався нею від голодної смерті), талановитий аптекар та природознавець ціною хитрощів та неабияких зусиль зацікавив картоплею французького короля Людовіка ХVI. Спочатку Пармантьє, який був лікарем королівської сім’ї, подарував королю букет білих квіток картоплі. Вони так сподобалися Людовіку ХVI, що одну з них він навіть приколов у петлицю й пішов з нею на бал.
А в Росії старообрядці-церковники й заможні хазяї, підтримуючи французів, які видали указ про заборону картоплі, казали про цей овоч: “Картопля родиться з головою і очима на подобу людини, тому їсти цей плід, значить їсти людські душі”. Звісно, з часом ставлення до картоплі в Росії стало іншим, у відповідь на зміну ставлення до овоча у Франції.
В Україні картопля спочатку з’явилася у Харківській, Полтавській, Катеринославській губерніях, а вже в 1742 році її садили у Волинській, Подільській, Київській губерніях.
КАРТОПЛЯ – ЦЕ ЛІКИ
Та вся суть у тому, що люди, споживаючи картоплю, потихеньку відкривали в ній велику кількість цілющих властивостей. А тому з повним на те переконанням можна сьогодні говорити про картоплю як про надзвичайно цінну лікарську рослину. Краплина по краплині накопичувався народний досвід, який Георгій Бульботко описав на десятках сторінок. Отож з лікувальною метою використовують майже всі “органи” рослини: бульби, стебла, листя, квіти і квітковий пилок. Та найширшого застосування у лікуванні різних хвороб набули саме бульби. Найпоширеніше використання бульб у народній медицині. Це лікування запалень верхніх дихальних шляхів, сильного сухого кашлю, хвороб горла, вух, носа (ангіни, ларингіти, риніти, фарингіти) і гайморити. Здійснюється воно методом вдихання пари щойно зварених дрібних бульб “у мундирах” і розім’ятих до густої маси. Нахилившись над посудиною, накривають голову рушником чи ковдрою, вдихають пару носом і ротом впродовж 10-15 хвилин. Завдяки чому картопля лікує? Виявляється, вона містить у собі сіркові й фенольні сполуки, а також продукти розпаду соланіну (отруйної речовини, що свого часу скоїла переполох в Європі), які згубно діють на мікроби і сприяють притоку крові до уражених місць.
При простудах і бронхітах, коли саднить у грудях і чути хрипи, а вночі мучить затяжний кашель, допомагає компрес і з 2-3 неочищених щойно зварених і потовчених картоплин, однієї столової ложки порошку гірчиці та стільки ж олії. Цю масу перемішують, висипають у марлевий мішечок, кладуть на груди, прив’язують теплою хусткою і лягають у ліжко. Компрес знімають вранці.
Сік картоплі — онкологічний засіб. Є дані про те, що сік картоплі згубно діє на ракові клітини, сприяє виведенню радіонуклідів і важких металів з організму людини. Але сік треба вміти правильно приготувати. Для цього беруть 2-3 середнього розміру картоплини без паростків і позеленілих ділянок, добре вимивають, краще з милом і щіткою, видаляють вічка і, не очищуючи від шкірки, труть на тертушці чи пропускають крізь соковитискач або м’ясорубку. Одержану масу кладуть на чисте полотно чи подвійний шар марлі і вичавлюють сік. Із 100 грамів бульб одержують 50 грамів соку. Вживають сік лише свіжим. Для його приготування перевагу віддають бульбам з червоним чи рожевим забарвленням шкірочки, у цих коренеплодів майже в півтора рази більше, ніж у білошкірих, Р-активних речовин, яким властива протизапальна та інша цілюща дія. Вчені довели, що в картопляному сокові міститься багато органічних кислот, які переважно нейтралізовані цукрами чи катіонами, і знаходяться у вигляді солей. Майже половину сухого вмісту картоплі припадає на калій. Отож, вживаючи картопляний сік, ми насичуємо організм калієм, що сприяє швидкому виведеню радіонуклідів та різних отруйних речовин.
НА П’ЯТИЙ ДЕНЬ ЛІКУВАННЯ ЗНИКАЮТЬ СИМПТОМИ ГАСТРИТУ
Такі захворювання, як гастрити з підвищеною кислотністю шлунка, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, як відомо, потребують ретельних обстежень, тривалого часу лікування, дорогих ліків. Проте позбутись їх можна зовсім безкоштовно за допомогою картопляного соку. Отож, схема лікування така. При названих вище хворобах і для зниження секреції підшлункової залози вживають по півсклянки чистого соку тричі на день перед їжею впродовж трьох тижнів. Дозу соку можна поступово збільшити до 200-250 грамів, а тим, у кого підвищена кислотність – до 400 грамів на добу. При перших двох захворюваннях до картопляного соку бажано додавати столову ложку синюхи блакитної (6-8 грамів сухої трави на склянку окропу). Поліпшення самопочуття зазвичай спостерігається на п’ятий день. Призначають таким хворим і профілактичне лікування. Це двотижневі цикли вживання соку по 200 мг на день навесні та восени. Якщо є шлункова кровотеча, сік має бути охолодженим.
НАЙНАДІЙНІШИЙ ЗАСІБ ЗЦІЛЕННЯ ВІД НИРКОВОКАМ’ЯНОЇ ХВОРОБИ
Для зцілення цього дуже складного захворювання польські народні лікарі винайшли досить простий засіб. З бульб із гладенькою шкіркою, неушкоджених шкідниками і хворобами, вирощених без застосування пестицидів, знімають лушпиння, заливають одним літром води і варять до розм’якшення. Відвар зливають, проціджують і п’ють по півсклянки 2-3 рази на день перед їжею. Як розповідає польський народний цілитель В.Попшенцький, це найнадійніший засіб для лікування нирковокам’яної хвороби.
КАРТОПЛЯНА ОТРУТА ЛІКУЄ
У нормальних бульбах картоплі зовсім небагато отрути, всього 0,002-0,2% соланіну. Він поліпшує смак бульб, зміцнює помірний тонізуючий вплив на організм і при правильному зберіганні картоплі не є загрозою для здоров’я людини. Однак коли бульби тривалий час перебували на світлі або росли на поверхні грунту і мають механічні пошкодження, посилюється синтез соланіну (до 200-400 мг/кг), вони набувають зеленого забарвлення, гіркі на смак. Такі бульби здатні викликати отруєння у людей, яке характеризується нудотою, задишкою, прискореним серцебиттям, судомами, а в тяжких випадках втратою свідомості і навіть смертю. При своєчасній медичній допомозі ці симптоми припиняються. Коли з таких бульб зняти шкірку і зварити їх, соланін розкладається майже на 80%. Тому отруєння людей трапляється рідко, частіше страждає худоба. У невеликих дозах соланін посилює діяльність серцевого м’яза. Препарати, виготовлені з нього, використовуються при цукровому діабеті, вони мають також протиалергічну протизапальну дію. Народні цілителі мали успішні випадки зцілення соланіном таких захворювань, як набряк Квінке, кропивниця, виразкові стоматити та гінгівіти.
Вченими також було встановлено, що соланін має антибіотичні властивості. Він пригнічує життєдіяльність багатьох грибків, які спричиняють мікози, а також вбиває золотистий стафілокок. У великих кількостях соланін, звісно, сильна отрута. Тому у жодному випадку, навіть при загрозі голоду, не можна вживати позеленілі коренеплоди картоплі. І ще одне застереження. Вчені кажуть, що картопля має здатність досить швидко втрачати свої поживні властивості. Наприклад, у перші три місяці зберігання бульби втрачають 30-50% вітаміну С, за півроку ці втрати складають 50-70%. При підмерзанні картоплі аскорбінова кислота розкладається майже повністю.
До речі, при приготуванні страв з картоплі може втрачатися до 80% вітаміну С. Аби його зберегти, картоплю слід кидати у киплячу воду, краще варити її “в мундирах” або пекти.
Треба знати, що картопля містить цілий набір високоцінних вітамінів: В, В1, В2, В6, РР, К, Н1. Зрозуміло, що всі вони руйнуються, якщо картоплю зберігати аж до нового врожаю. Тому доречно було б видати бодай усний “указ” про те, що картоплю слід вживати не більше півроку, тобто до лютого-березня...
http://ukrgazeta.plus.org.ua/article.php?ida=1741
Тетяна ОЛІЙНИК
Стаття Шегора Расате (Иван Митев - на болгарській мові) "Походження болгар, концепцій, теорій і доктрин" мовою оригіналу і переклад на українську мову засобами перекладача google
26 січня 2010 року пішов у вічність талановитого науковець, борець за духовне відродження України Куєвда Володимир Терентійович.
У книзі Куєвди Володимира Терентійовича на широкому фактичному матеріалі розглядається психологічна природа міфологічних джерел становлення української етнокультурної моделі. Методами історико-психологічного, порівняльного аналізу розкриваються важливі аспекти міфологічних образів та особливості їхнього опредмечення як основи традиційної символіки.
ВІдео про обличчя християянської цекви - патріарха Рускої ортодоксальної церкви (новітня назва "Русская Православная Церковь") Гундяева ("Киріл") з відкритих джерел.
Українa має дві найбільші культурно-історичні “вежі”, – одна є “вежою” добра, а інша є “вежою” зла.
Статті
Оксани Ващук ( програмний директор центру „НАШЕ ПРАВО”) на тему народовладдя. надані в її блогзі в кінці 2011 року, опубліковані в
"Громадський портал ЛЬвова"
Як відомо, їжа є одним з важливих елементів традиційної матеріальної культури кожного народу, адже саме в ній відбито народний побут, господарювання людей, їх смаки та уподобання. Тому процеси виникнення їжі та продуктів харчування, їх становлення та розвитку, функціонування в певні історичні періоди були і є предметом дослідження учених різних галузей знань, зокрема етнографів, етнологів, істориків, мовознавців.
Свята Наша Спадщина 