- Деталі
-
Створено Четвер, 08 грудня 2011 22:58
-
Останнє оновлення на П'ятниця, 13 січня 2012 13:48
-
Автор Доброслав Гірак
На сайті Українського Католицького університету (УКУ) з'явилась симтоматична стаття, яка має назву "Звернення до спільноти УКУ: Шукаймо справжніх витоків лиха!".
В ній наполягається, щоб у Різдвяних вертепах було усунуто образ "жида".
Українській традиціії Різдвяного вертепного дійства вже не одна тисяча років.
Вона належить нашій правічній спадщині, що визнає і сама католицька церква.
За цю статтю відповідальні тріумвірат панів: Борис Ґудзяк, Юрій Щурко, Мирослав Маринович - найвищі посадові особи Українського Католицького Університету (скорочено УКУ. українського лише територіально) .
Це є: ректор УКУ., проректор з місії та призначення університету і керівник духовно-пасторального відділу.
Українській традиції Різдвяного вертепного дійства, Рідзвяним колядкам, у самій космогонії переходу, Воскресіння Сонця (сонячне рівнодення) вже не одна тисяча років.
Це є наше - споконівічне, від самого Творця.
Містерії Різдва, як і саме Вертепне дійство належить нашій правічній духовній, світоглядовій спадщині Українського народу, що визнає і сама католицька церква.
Після знищення християнами носіїв духовної традиції нашого народу (волхвів,відунів), посилення влади християнства на нашій землі - це дійство перетворено церквою в зовсім інше - вже на тему біблейського сюжету із тим самим образом "жида".
Так вчинено із усім тим українським, що не було можливим християнській церкві викорінити – це є Веснівки, русалії, Великдень, Купала, писанки, вишивані космогонічні образи тощо.
Християнська церква підмінила у Вертепному Різдвяному дійстві образи Богів -Перуна,Велеса, праматері Світу,Сонця-Дажбога, Господаря.
Замінила своїм - і в силу теперішньої традиції, ,це дійство має зовсім інший характер, ніж витоково.
Серед персонажів, які впроваджені християнством, церквою : "цар Ірод", "Солдат" та інш і - присутній і персонаж "жид".
І образ "жида" є одним з тих образів, якими замінили наші, автохтонні образи. Ваажливо і те. що замінене саме вертепне дійство.
Тобто- відповідальна за присутність цього образу сама християнська церква, а не на український народ.
Цей образ народу, що вимагав розіп’яти Ісуса, і кричав: «розіпни його», «кров його на нас і на наших дітях».- є і представником як історично-біблейського, так і національного середовища, в якому описуться події у створеному церквою вертепному дійстві.
Чи ці події хтось може перенести в Африку (де буде «Негр» замість «Жида») , чи в Сибір – до чукчів,чи до американських індіанців?
В наш час образ «жида» у вертепному дійстві досить позитивний, наділений кмітливістю, підприємливістю, гумором, "гострий" на слово.
А що пишуть панове автори «заклику…» ?
Коли «у нашу хату знову увірветься вертепний «Жид» …по українських селах і містечках зграйки хлопчаків не раз гналися по вулиці за єврейським однолітком, скандуючи уже не барокове: «Жид! Жид!». Пізніші політичні наслідки такої «забави» ми, вибачте на слові, відхаркуємо й досі.» (цитата).
Це є прямий наклеп на український народ!
Ось що у цьому "зверненні..." варто обдумати, осмслити (цитати):
-
В умовах сучасного геноциду українців кому і для чого потрібно Різдвяну забаву на біблейський сюжет пертворювати на акт антисемітизму?
-
"Замість посилення позицій одних це звернення приверне увагу народу до тих, хто винен у нинішній його трагедії."
-
Шукаймо справжніх витоків лиха!":
А справжніх витоків лиха і не треба шукати. Вони у всіх на виду.
Чи мало гріхів, у тих, хто відповідальний (як посадова особа) за духовні злочини християнської церкви - винищення народів інквізицією, війни за «Святий престол», війни з гугенотами і інші?
.Церква винна у трагедії віків - знищення християнством духовності і духовної еліти українського народу ( всупереч заповідям які декларувались), його книг,світогляду, привласнення його надбань - колядок,писанок,вишиванок та багато іншого.
І у нинішній ситуації в Україні - у тій розрусі, фактично етноциді - що в нас ведеться через втрату національної само ідентичності, через трагедію народу, у якого випалена вогнем і мечем християнством його самоідентичність, культура,звичаї.
Не було б цього- не було б і панування Московського царства над нами, міжусобних воєн (що споводувала християнська церква) на Русі, і не було б взагалі СССР і усього того, що ми маємо на сьогодні.
І не одними молитвами такі злочини змивають.
Пастирі- це означає відповідальність за все, що стається з отарою.
Навіть життям, якщо цю отару поїли вовки.
А фарисеї не перевелись.
Бо ті, хто ставить перед своїм іменем літеру «о.» мають бути о.тцями, мудрішими за тих, кого вони збираються «пасти», а не о.шуканцями.
А куди століттями вели «духовні пастирі», маючи величезну владу, гроші, майно український нарід і куди його завели? Це питання до дискусії.
Дійсно, назва цієї статті змушує задуматись : Шукаймо справжніх витоків лиха!
Хай після «медитацій» "духовне просвітлення " наступить не лише у студентів УКУ - а у всього українського народу.
(це рекомендують і пани автори "звернення...")
"Шукаймо справжні витоки лиха!"
«Духовно усі ми семіти» (цитата з тексту статті ). А ХТО Ж ТОДІ УКРАЇНЦІ?
Куди ведуть стадо українців ці "пастирі"?
Витяг з документу
Як нам, спільноті УКУ, ставитися до образу «Жида» в традиційних українських вертепах?
Чи й далі бачимо ми в цьому образі справжній корінь наших соціальних, національних і політичних лих? Чи не підсміюється над нами Сатана, що ми забавляємося цим образом, у той час як у державі нашій гучні бенкети справляє нерозпізнане зло? (шановне панство,атори цього документу - поважні діячі католицької церкви не розпізнають зло, із-за якого цвинтарі перповнені? то куди ці сліпі духовні пастирі ведуть народ український?)
Дорогі студенти! Дорога спільното УКУ!
Напружені ритми інформаційної доби не сприяють глибинним медитаціям (!?)...
...В час найвищої духовної кульмінації святого Різдва у нашу хату знову увірветься вертепний «Жид», – і насіння зла, що його вертепне дійство мало б виполоти, знову загніздиться в нашій душі.
Ми не можемо заперечити той історичний факт, що образ «Жида» був традиційним для українських різдвяних вертепів. Мало того, цю роль – поряд з іншими негативними ролями, як-от Ірода чи Смерті – сприймали ентузіастично, у них вкладали багато душі й гумору. Так народ у бароковому стилі представляв дихотомію добра і зла.
З цього пласту української народної культури видно, що в певні епохи соціальні біди українського народу асоціювалися з єврейством (як, до речі, і навпаки). Ясна річ, далеко не кожен, хто щиро сміявся, бачачи гротескні кривляння вертепного «Жида», був запеклим антисемітом. Дві етнорелігійні групи жили поруч; їхні звичаї були часом зрозумілими для іншої групи, а часом і кумедними. І за поняттями «жида» й «гоя» стояли свої міжгрупові табу, що їх плекали з обох сторін.
Але часом гротескна забава мала далеко не гумористичне продовження, коли по українських селах і містечках зграйки хлопчаків не раз гналися по вулиці за єврейським однолітком, скандуючи уже не барокове: «Жид! Жид!». Пізніші політичні наслідки такої «забави» ми, вибачте на слові, відхаркуємо й досі.
...Є різниця між образами Ірода та Смерті, з одного боку, та образом «Жида» – з іншого. В тому другому випадку зло ототожнюється з цілою етнорелігійною групою – отже, ми маємо вирішити, чи справді така світоглядна позиція є нашим новітнім «богослов’ям визволення», яким ми хотіли б оберегти себе від вселенського зла.
Євреями в історичному бутті були не тільки міняйли, торговці та лихварі. Євреями були, зокрема, апостоли, члени найдавнішої християнської спільноти та майже всі автори Нового завіту (за винятком Луки). Єврейською була Пресвята Родина – Йосиф та Марія. Врешті-решт, по Своїй земній Матері євреєм був і Сам Ісус, Різдво Якого ми готуємось тепер зустрічати. ( тобто- як без образу "жида" пропонують автори відображати народження Ісуса? Чукчами,неграми,індіанцями ввже не зробиш учасників цих подій )
Християнство наше вийшло з лона юдаїзму, переймаючи від нього віру в єдиного Бога. Отож, хто, як не ми, мали б прибрати поставу вдячного смирення й усвідомити той надзвичайний факт, що, кажучи словами Ап. Павла, будучи дичкою оливною, защеплені були між святе галуззя та стали співучасниками кореня та оливного соку (пор. Рм 11:16 – 17). На основі цього ще Папа Пій ХІ стверджував: «Духовно усі ми семіти».
Тому не дивно, що свого часу Папа Іван ХХІІІ, осмислюючи духовні причини Голокосту єврейського народу, звернувся в молитві до Ісуса: «Прости, що ми знову розіп’яли Тебе в їхньому тілі!». У цю передріздвяну пору ми запрошуємо вас піти за цим духовним прикладом і сповідально звернутися до Христа: «Прости, що ми знову зневажаємо Тебе в цьому знущальному образі»!
...Знайти новітній персоніфікований образ лихварства, грошолюбства, корупції, підкупу та підступності – таким є духовне завдання для нашої спільноти на цей час Різдвяного посту. Інакше ми не помітимо, що всі ці виразки – в нас самих, у тій порочній стороні людської природи, що була ушкоджена гріхопадінням.
-
о. Борис Ґудзяк, ректор,
-
о. Юрій Щурко, керівник Духовно-пасторального відділу,
-
Мирослав Маринович, віце-ректор з питань призначення та місії Університету
Без категорії